Хворобами вух страждають не тільки люди, а й тварини. Вушні раковини у собак дуже чутливі, через що чотириногі вихованці складніше переносять різні захворювання органів слуху.

Нерідко всередині слухового проходу у собаки можна спостерігати гній або бруд. Причини брудних вух у собаки різні, тому самолікуванням займатися не можна в жодному разі, інакше запальний процес набуде важчого перебігу. Визначити, що спровокувало появу бруду у вусі тварини, і призначити ефективне і безпечне лікування здатний тільки ветеринарний фахівець. Завдання господаря — своєчасно розпізнати ознаки можливої хвороби вух улюбленця і скоріше показати собаку лікарю.

Види захворювань і методика їх лікування

Більшість власників звертаються до ветеринарних фахівців уже із запущеними захворюваннями вух у своїх чотирилапих улюбленців, переважно через те, що просто проігнорували перші ознаки хвороби. Визначити, що тварину турбують вуха дуже просто, потрібно всього лише уважно поспостерігати за поведінкою хвостатого друга.

Симптоми запальних процесів, що протікають в органах слуху, такі:

• собака часто нахиляє голову набік (переважно в бік хворого вуха);
• тварина трясе головою, начебто намагається позбутися предмета, що заважає у вусі;
• сильно розчісує вуха (іноді до крові);
• будь-який дотик до голови викликає у собаки біль і переляк;
• вушні раковини червоніють, набрякають, з вух може спостерігатися гнійне виділення і смердючий запах.

З’ясувати, чому собака відчуває дискомфорт, і яке захворювання спровокувало появу у вухах брудного нальоту може тільки досвідчений фахівець. Власнику тварини в жодному разі не можна займатися самолікуванням і тим більше вводити будь-які препарати в слуховий прохід улюбленця.

Отит

Найчастіше отит (гнійний або серозний) виникає у висловухих порід собак, особливо в мисливських (спанієлі, гончаки, такси, біглі тощо) Проникнення всередину вуха холодної рідини, чужорідного тіла, проникнення паразитів (кліщів), патогенних мікроорганізмів, грибків — усе це є провокативним чинником розвитку патології. Отит протікає в гострій і хронічній формі. Крім того, хвороба поділяється на 3 види:

• Зовнішній — запальний процес охоплює ділянку, що знаходиться між барабанною перетинкою і отвором слухового проходу.
• Середній — локалізується безпосередньо за барабанною перетинкою.
• Внутрішній — уражається лабіринт вуха.

Найважчими вважаються середній і внутрішній отит, оскільки приносять собаці сильні хворобливі відчуття. Вуха хворої тварини червоніють, набрякають, сверблять. У слуховому проході з’являється якась маса, схожа на бруд. Температура тіла собаки значно підвищується, з вуха може сочитися гній. Внутрішній отит більш небезпечний, оскільки за великого скупчення гною у вусі можуть бути порушені і мозкові оболонки, що призведе до менінгіту і навіть летального результату.

Іноді трапляється отит, що виник на тлі алергічної реакції (алергічний отит). Переважно цей вид захворювання з’являється внаслідок годування собаки неякісною їжею, яка призводить до алергії. Симптомами цього отиту є свербіж, почервоніння вушних раковин, а також скупчення всередині вуха брудних мас. У деяких випадках від вух собаки сильно смердить (гнильний запах).

Лікувати будь-який вид отиту необхідно тільки після встановлення точного діагнозу. До відвідування ветеринарного фахівця дозволяється обробити собаці вуха перекисом водню (щоб пом’якшити і прибрати скоринки, бруд), а потім закапати у хворе вухо краплі Софрадекс, для того щоб зняти сильний біль.

Отит, викликаний впровадженням в організм собаки інфекційного агента, вимагає лікування тільки протимікробними препаратами. Хвороба, спровокована грибками, лікується фосфорною кислотою. Отит, що виник на тлі алергії, лікується антигістамінними та протизапальними препаратами і гіпоалергенною дієтою.

Екзема

Захворювання виглядає у вигляді подразнення на вушних раковинах. Собака починає відчувати свербіж, чухає вуха, трясе головою. Внутрішня поверхня слухового проходу червоніє, запалюється, може спостерігатися утворення гною, коричневі виділення з вушних раковин. Екзема виникає внаслідок потрапляння у вуха води, квіткового пилку, хімікатів. Крім того, хвороба нерідко розвивається через велике скупчення сірки у вусі, іноді причиною екземи є укус комах.

Терапія екземи передбачає застосування знеболювальних засобів (Анальгін, Димедрол), крапель «Отипакс», Гідрокортизонової мазі. Внутрішній бік вуха необхідно протирати дезінфекційними засобами (перекис водню, кислота борна тощо).

Вушний кліщ

Захворювання вушної раковини в результаті впровадження мікроскопічного паразита носить назву — отодектоз. До хвороби схильні всі собаки, незалежно від вікової категорії та породи, але найсильніше від отодектозу страждають цуценята. Хвора на вушного кліща вагітна сука практично завжди заражає отодектозом своє потомство, унаслідок чого у цуценяти сповільнюється розвиток, воно не піддається дресируванню, завжди поводиться вкрай неспокійно.

Вушний паразит доставляє собакам сильний дискомфорт. Кліщ локалізується в слуховому проході жертви, харчується шматочками епітелію вуха, прогризає у вушних раковинах ходи і відкладає там яйця. Зараження кліщем зазвичай відбувається під час контакту здорового собаки з хворим, але іноді паразит може проникнути у вухо вихованця під час вигулу собаки.

Отодектоз дуже небезпечний для життя тварини. Крім механічного подразнення, продукти життєдіяльності, що виділяються кліщем, призводять до сильної інтоксикації організму тварини і можливої глухоти собаки. Але найсильніша небезпека полягає в тому, що, діставшись до барабанної перетинки вуха, паразит призводить до розвитку менінгіту і смерті чотирилапого вихованця.

Визначити отодектоз дуже просто: хвора тварина постійно трясе головою, треться вухами об предмети меблів, розчісує шкіру вуха до крові. Якщо господар виявив, що у собаки у вухах бруд — це явна ознака хвороби (скупчення темно-коричневих мас у слуховому проході вихованця). Точно поставити діагноз можливо лише під час взяття зіскрібка з вуха і дослідження його вмісту під мікроскопом. При багаторазовому збільшенні в матеріалі з вушної раковини добре розрізняються живі паразити.

Для лікування отодектозу необхідне застосування інсектоакарицидних препаратів (краплі Барс, Адвокат, Ципам та ін.). Перед використанням лікувальних крапель слуховий прохід тварини слід звільнити від струпів (кірочок). Для цього ватний тампон змочують у спеціальному лосьйоні або рослинній олії та акуратно прибирають розм’якшені скоринки. Згідно з інструкцією, препарат закапують у вушну раковину, а потім вухо обережно масажують. Через 2 тижні процедуру обробки необхідно повторити, для того щоб знищити нових особин кліщів, які вилупилися з яєць за цей термін. Якщо повторну обробку проігнорувати, захворювання спалахне знову.

Для боротьби з отодектозом також обробляють інвентар тварини (миски, лежанки, іграшки тощо). Крім того, рекомендується провести дезінфекцію всього приміщення, де перебувала хвора тварина. Якщо зараження кліщем повторилося, препарат, який застосовувався для лікування собаки, замінюють на інший.

Профілактичні заходи при хворобах вух

Для того щоб запобігти розвитку захворювань органів слуху, за вухами собаки потрібно регулярно доглядати:

• у разі забруднення внутрішньої частини собачих вух слуховий прохід обов’язково чистять;
• якщо виявлено почервоніння шкіри вух, собаку якнайшвидше доставляють до ветеринарного фахівця;
• після водних процедур рідину, що потрапила у вухо, необхідно видалити ватним тампоном;
• ретельно стежити, щоб у вушну раковину тварини не потрапили сторонні предмети;
• для профілактики отодектозу рекомендовано регулярно проводити обробку вух собаки протипаразитарними засобами, а також користуватися протиблошним нашийником.

Брудні вуха у собаки — серйозний привід для відвідування ветеринара. Сіра або коричнева маса, що скупчилася в слуховому проході у тварини, може свідчити як про відсутність належного догляду за чотирилапим улюбленцем, так і служити першою ознакою серйозного захворювання. Найкращим варіантом для власника тварини стане відвідування ветеринарного лікаря, але в жодному разі не самостійно призначена терапія.

Що принесе 2025 рік власникам тварин.