Однією з найпоширеніших проблем, що виникають у власників собак, є кульгавість домашнього улюбленця. Якщо собака кульгає, це означає, що в роботі опорно-рухового апарату собаки відбулися функціональні зміни. Внаслідок розвитку патології, порушується функція кроку, рухи тіла стають скутими і дбайливими.

Кожен власник повинен розуміти що робити, якщо собака кульгає. Перш за все, необхідно звернутися у ветеринарну клініку до кваліфікованого лікаря. Це дасть змогу в найкоротші терміни визначити причину патології та за можливості її усунути. Кульгавість може бути ознакою розвитку небезпечних захворювань, або ж виникати внаслідок механічних і хімічних пошкоджень, на точне визначення яких потрібен час.

Схильність до вроджених патологій

Існує низка порід собак, які мають схильність до розвитку патологічних процесів у суглобах і кістках. Однією з найпоширеніших причин кульгавості в собак вродженого типу, є дисплазія тазостегнового суглоба. Виникає внаслідок порушень нормального формування суглоба в процесі росту. Передається дисплазія з покоління в покоління, завдаючи тварині болю і дискомфорту. Крім цього, надзвичайно важко піддається терапії. Єдиним шляхом вирішення проблеми є проведення хірургічного втручання.

Дисплазія тазостегнового суглоба, не єдиний вид вродженої патології. Досить часто у великих порід собак діагностується такий вид захворювання, як дисплазія ліктьового суглоба, колінного і плечового. Вроджені патології стають причиною кульгавості собаки, викликаючи біль і сильний дискомфорт під час пересування.

У переважній більшості від цієї патології страждають певні породи собак. Так, серед великих порід кульгавість частіше трапляється у німецьких догів і середньоазіатських вівчарок. Середні породи, які страждають від патології, — стаффорди і золотисті ретривери, а серед дрібних порід — йоркширські тер’єри, чихуа хуа і карликові шпіци.

Якщо собака кульгає в молодому віці, то існує два варіанти:

• раптовий розвиток;
• патології внутрішніх органів.

Якщо власник помітив, що собака почав кульгати в процесі прогулянки, або ж одразу після приходу додому, чого раніше не спостерігалося, то найімовірніше причина кульгавості — травма. Наявність кульгавості у вихованця відразу після механічного пошкодження — можливість перелому або вивиху.

Кульгавість, що проявляється через деякий час після механічного пошкодження, свідчить про розтягнення. Причиною початку кульгавості може стати поріз, скалка або інше ушкодження, що спричиняють сильні дискомфортні відчуття під час пальпації.

Кульгавість у дорослих собак

Причиною, чому кульгає собака в старшому віці, можуть бути як механічні пошкодження, так і розвиток патологічних процесів у системах організму. Основними причинами виникнення кульгавості у дорослого собаки є:

• інфекційні процеси;
• фізичні чинники;
• вплив високих і низьких температур;
• дія хімічних речовин.

Існує низка чинників, що підвищують ризик розвитку кульгавості у пса:

• особливості фізіологічного плану;
• недостатність фізичної підготовки вихованця;
• порушення раціону харчування, що призводить до ослаблення в м’язових і суглобових волокнах організму.

Багатьох власників великих собак цікавить питання — чому собака кульгає після того, як полежить? Відповідь криється в захворюваннях системного типу — артрозах і артритах, що розвиваються в організмі дуже довго, але безповоротно. Після невеликого проміжку часу тварина перестає кульгати, набуваючи колишньої рухової активності. При артритах і артрозах страждають тазостегнові суглоби, тому собака кульгає на задню лапу.

Ревматоїдний артрит

Вид артриту, що виникає внаслідок аутоімунних процесів організму. Імунна система починає посилено продукувати антитіла, що атакують власні білкові компоненти. Страждає внаслідок патології хрящова та сполучна тканина. Надалі хрящові тканини починають запалюватися, стоншуватися і травмувати кісткові структури. Тварина страждає від постійних болів, адже суглоби збільшуються в об’ємі, набрякають і заважають повноцінно ходити.

Найчастіше ревматоїдний артрит діагностують не у великих порід собак, а у карликових. Так, частіше на аутоімунну недугу хворіють чихуахуа, пекінеси, мопси, йоркширські тер’єри. Крім цього, ураження відбувається не в одиничному суглобі, а відразу в декількох, адже специфічні антитіла розносяться по всьому організму, руйнуючи всі хрящові тканини за тривалий період. Собака починає кульгати поступово, з кожним разом все сильніше і сильніше.

Артроз

Цей вид порушень зустрічається у переважної більшості собак, особливо в літньому віці. Артроз розвивається тривалий період, що ускладнює своєчасну діагностику, а також відсуває момент своєчасного початку лікування. Артроз розвивається внаслідок кількох чинників, але найпоширенішою причиною є дисплазія тазостегнового суглоба. Крім цього, артроз не має гострого перебігу, оскільки буває тільки хронічного типу. У хворої тварини порушуються процеси трофічного характеру в суглобах і кісткових структурах, виникають порушення в обмінних процесах, а також проявляються незворотні дегенеративні процеси в суглобових тканинах. Надзвичайно важливо в процесі спостережень за вихованцем, відзначати найменші зрушення, наприклад, якщо собака кульгає після тривалого сну.

За симптоматикою, артрози дуже нагадують артрити і проявляються у вигляді хрускоту кінцівки при пересуванні. Собака кульгає на передню лапу або ж задню кінцівку під час підйому або пересування на невеликі дистанції. При занедбаності захворювання, неозброєним оком помітна виражена деформація пошкодженого суглоба, м’язові волокна слабшають, заподіюючи тварині дискомфорт. Вихованець намагається витягати пошкоджену кінцівку в період відпочинку або ж сну.

Зверніть увагу! Захворювання можна уникнути, планово відвідуючи ветеринара для огляду. Адже за допомогою рентгенологічних і лабораторних досліджень можна своєчасно виявити дегенеративні зміни, вживши відповідних заходів.

Вивихи суглобів і розтягнення м’язів

Унаслідок сильних фізичних навантажень і механічних пошкоджень можливе порушення нормальної будови суглоба, що стає причиною вивиху. Розтягнення м’язових волокон виникає через сильні ривки або згинання кінцівки під час змагань у бігу. Тварина відчуває різкий біль, без можливості нормально наступати на лапу. Собака починає виражено кульгати, або ж відмовляється йти. Лікування в такому разі має бути невідкладним. Несвоєчасне звернення до лікаря може стати причиною розвитку серйозних ускладнень.

Аутоімунний ідіопатичний поліміозит

Поліміозит — процес запального характеру, при якому пошкоджуються м’язи. Причиною розвитку патології стають порушення в імунології. При розвитку поліміозиту страждають не тільки м’язи задніх і передніх кінцівок, а й інші м’язи в організмі. Так, крім кульгавості, можуть уражатися міжреберні та діафрагмальні м’язи, що призводить до порушення дихання. Лікування поліміозиту передбачає комплексний підхід із застосуванням медикаментозних препаратів, хірургічних операцій і методів фізіотерапії. Тривалість і способи терапії визначаються індивідуально, залежно від стану окремо взятої тварини.

Пухлини в області між пальцями

Кістозні утворення між подушечками пальців виникають у собак досить часто. Основною причиною патології вважається наявність на стопі у собак специфічних потових залоз. Небезпека кістозного новоутворення полягає в тому, що можливе потрапляння патогенної бактеріальної мікрофлори і розвиток найсильнішого інфікування. При розвитку міжпальцевої кісти, собака помітно кульгає, а в області ураженої кінцівки помітно ущільнення з вираженою гіперемією шкірного покриву.

Також, однією з причин кульгавості собаки може бути бурсит — запальний процес у ліктьовому суглобі у собаки.

Виявлення кульгавості

Не завжди з легкістю вдається визначити з точністю, який характер відхилень від норми при кульгавості у собаки. Для точної діагностики проводиться оцінка рухів улюбленця з різних сторін і при різній амплітуді. Для визначення, існують типи кульгавості, що допомагають визначити функціональні розлади. Існує:

• переміжна кульгавість у собаки — виникає по черзі то в одній, то в іншій кінцівці;
• висяча кінцівка — визначається при виведенні передньої або задньої лапи вперед;
• кульгавість кінцівки, що спирається, — визначається під час наступання на пошкоджену кінцівку;
• змішана кульгавість — порушення виведення кінцівки вперед і опори.

Одним із найкращих способів діагностики є рентгенологічне дослідження. Але ефективність доведена тільки в разі виявлення патологій вродженого характеру і в разі переломів довгих кісток кінцівок, а в разі інших патологій ветеринарний фахівець на основі рентгенівського знімка може поставити тільки попередній діагноз, що вимагає додаткових досліджень.

Існує інший вид досліджень — артроскопія, що являє собою хірургічну процедуру, яка дає змогу побачити внутрішні частини суглоба і поставити точний діагноз. Проведення операції виконується у вигляді спеціального невеликого проколу, з подальшим введенням оптичного приладу. Метод є малоінвазивним, а ризики розвитку ускладнень зведені до мінімуму. Величезним плюсом артроскопії є можливість проведення паралельно лікування виявленої патології, що змушує тварину кульгати.

Лікування кульгавості у собак

Залежно від виду діагностованої патології, що змушує кульгати собаку, ветеринарний фахівець призначає індивідуальну схему лікування, що розділяється на консервативну і хірургічну частину. Якщо собака кульгає, самостійне проведення лікування із застосуванням людських ліків забороняється. Це пов’язано з тим, що причина кульгавості не усувається, а пригнічується больовий синдром. Надалі це може стати причиною розвитку ускладнень і загибелі тварини.

Консервативне лікування передбачає зміну раціону і моціону тварини. Для усунення больових відчуттів собаці прописують курс протизапальних нестероїдних препаратів, а також лікарських засобів з хондроїтином. Також необхідно на час лікування знизити навантаження на опорно-руховий апарат. Хірургічне втручання проводять з метою заміни пошкодженого суглоба, а також резекцію кістки і резекційну артропластику.

Профілактичні заходи

Для того щоб уникнути можливих переломів, вивихів і ударів кінцівок собаки, необхідно уважно ставитися до раціону харчування і місця вигулу вихованця. Правильне, збалансоване харчування, дасть змогу зміцнити кістковий скелет і не дасть розвинутися таким захворюванням, як артрит. Сухі корми для собак обов’язково мають бути насичені Омега-3 і Омега-6 ненасиченими жирними кислотами, а також хондроїтином.

Важливу роль у профілактиці кульгавості у собак відіграє зниження маси тіла. Вимушена гіподинамія тварин призводить до того, що м’язовий апарат атрофується, створюючи сприятливе середовище для виникнення розтягнень і різних вивихів.

Рекомендується вигулювати своїх вихованців на газонах, ніж на асфальті. Це дасть змогу уникнути загострень диспластичного кератозу, що передує дисплазії тазостегнового суглоба. Собакам з ДТБС (дисплазією кульшового суглоба) ветеринари рекомендують більше плавати, для того щоб знижувати навантаження на поверхні суглоба, зміцнюючи м’язово-зв’язковий апарат.

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.