Патології імунної системи займають окреме місце у ветеринарній практиці. Виділяють цілу групу захворювань аутоімунного типу, що вражають не тільки верхні шкірні покриви, а й внутрішні органи. Одним із таких захворювань є червоний вовчак.

Шкірні покриви вражає в переважній більшості дискоїдний тип вовчака. Як правило, захворювання діагностується у кішок. Причин розвитку аутоімунної патології безліч, але достовірних немає.

Імовірним фактором, що провокує розвиток аутоімунної патології, є — випромінювання ультрафіолету. На тлі ультрафіолетового випромінювання розвивається підвищений апоптоз. Кератиноцити гинуть швидше доступного, а білкові компоненти, розташовані в ядрі зруйнованої клітини, стають чинниками провокації. Частинки зруйнованих ядер стають причиною розвитку антитіл-антиген комплексу, як за алергії.

Сформовані імунні комплекси провокують розвиток процесів запального типу надалі. Виникає агресивний вплив на клітинному рівні. У кішок дискоїдний червоний вовчак діагностується значно рідше, ніж у собак.

Причини і симптоми червоного вовчака у кішок

Системний червоний вовчак — це патологічний рідкісний процес, що зачіпає сферу імунної системи. Точна діагностика можлива виключно в лабораторних умовах у стаціонарі клініки. У процесі постановки діагнозу обов’язково проводитися диференціація від інших захворювань організму, що мають подібну клінічну картину, але інший терапевтичний підхід.

Унаслідок того, що червоний вовчак є аутоімунною патологією, в організмі відбувається руйнування тканинних структур у всіх органах. Ознаки патології найрізноманітніші. За дискоїдного типу патології ознаки часто нагадують дерматити в запущених випадках.

Під час низки наукових досліджень не вдалося виявити основної причини розвитку аутоімунних патологій. Імовірно, провокаційним фактором стає генетична спадковість. Але прояв захворювання відбувається внаслідок впливу таких причин:

• неконтрольоване використання лікарських засобів;
• велика кількість ультрафіолетового опромінення;
• призначення гормональної терапії з невідповідністю дозувань;
• інфікування організму різноманітними вірусами.

Доведено, що спровокувати розвиток системного вовчака може будь-яке захворювання, що порушує роботу імунної системи. Примітно, що у різних кішок прояви занепаду імунітету відбуваються по-різному. Системний червоний вовчак може розвинутися у кішки незалежно від віку або ж статі. Існує ціла група порід кішок, що мають генетичну схильність до розвитку патології:

• сіамські кішки;
• перси;
• гімалайські кішки.

За імунітет відповідають клітини особливого значення, що продукують антитіла. При розвитку вовчака починають вироблятися специфічні антитіла проти тканинних структур. Антитіла — команда спеціального призначення, спрямована на знешкодження та знищення супротивників. Якщо розвивається дискоїдний червоний вовчак, то зміни розвиваються в клітинах епідермального шару шкіри (аутоантитіла до антигенів).

Шкірні покриви при червоному вовчаку уражаються не завжди. Приблизно кожна п’ята тварина, з діагностованим червоним вовчаком, має шкірну форму патології. Ознаками розвитку дискоїдного вовчака є:

• гіперемія ділянки шкірного покриву, підвищене лущення шкірних покривів, розвиток себореї;
• різка зміна лімфатичних вузлів у розмірі;
• запальні процеси на шкірному покриві, що локалізуються в області кігтів;
• поява характерних ділянок алопеції, з вираженою червоною облямівкою по краях, покритих кірками (особливо яскраво виражено в області голови і вушних раковин кішки).

У разі розвитку системного червоного вовчака без шкірних проявів, ураження організму набагато серйозніші. Характерними ознаками системного червоного вовчака стають:

• різке зниження маси тіла і розвиток виснаження;
• зміна температурних показників тіла;
• порушення в психоемоційному стані, неврологічні зміни;
• виразкові ураження слизової оболонки, що вистилає ротову порожнину;
• розвиток запальних процесів у сечовидільній системі (аутоімунні гломерулонефрити);
• запалення, що зачіпають суглобову сумку;
• різка зміна функціонування м’язових волокон (атрофія і підвищена слабкість).

На тлі змін в організмі розвивається анемія, що проявляється зміною відтінку видимих слизових оболонок, підвищеною слабкістю тварини. Фактором, що провокує анемію при червоному вовчаку, стає масове руйнування еритроцитів у крові. Крім анемії, при вовчаку у кішок спостерігається тромбоцитопенія і лейкопенія, що свідчить насамперед про ураження структур кісткового мозку.

При дискоїдному червоному вовчаку (шкірна форма аутоімунного порушення), не виникає системних порушень, тому небезпеки для життя кішки не спостерігається. Подібні зміни часто спостерігаються у кішок лисих порід, які перебувають надмірно під ультрафіолетовими променями.

Поява лущення на морді та свербіж, не завжди є ознакою аутоімунного захворювання. Доведено, що випадків дискоїдного червоного вовчака у світі всього кілька. Характерними ознаками шкірної форми патології стають — гіперемія ділянок шкірного покриву, утворення специфічних кірочок, сильний свербіж, що провокує появу розчухів. У деяких випадках можливе ураження носових ходів, виникнення виразок у місці розташування пазурів (пазурове ложе).

Діагностика та лікування

При підозрі на аутоімунні патології, необхідно обов’язково звернутися до ветеринарного лікаря. Точний діагноз можливий тільки після взяття проб тканин на біопсію. Паралельно необхідно проводити диференціацію системного червоного вовчака від таких захворювань, як лімфома, пухирчатка, дерматофітія, алергічна реакція, дерматит на тлі застосування медикаментозних препаратів.

Підозра на системний вовчак потребує підтвердження шляхом проведення кількох тестів. Проводиться серологія крові (призначаються антинуклеарний антитільний тест). Під час діагностики, крім біопсії, призначаються такі дослідження:

• загальний клінічний аналіз крові;
• біохімія крові;
• ультразвукова діагностика;
• рентгенографічне дослідження.

Крім усього, кішок з підозрою на аутоімунні захворювання, необхідно перевіряти і на наявність таких небезпечних хвороб, як інфекційний перитоніт і вірус лейкозу кішок.

Терапія призначається на тлі отриманих лабораторних та інструментальних досліджень. Схема лікування розробляється індивідуально і безпосередньо залежить від розташування патології та ступеня ураження організму. Основними лікарськими засобами, що використовуються для корекції стану кішки при системному червоному вовчаку, є — Преднізолон, Дексаметазон, Траіамцинолон. Преднізолон часто використовують у поєднанні з Хлорамбуцилом.

Тривалість терапії визначає тільки ветеринарний лікар. Як правило, потрібна корекція стану протягом декількох місяців. Поступово дозування гормональних препаратів знижують, в ідеалі доводячи до мінімальних кількостей. Ремісію підтримують шляхом введення невеликих доз препарату, що вводяться не щодня.

За відсутності лікування та адекватної відповіді організму на терапію, проводять корекцію імуносупресивними лікарськими засобами. Шкірна форма захворювання під час лікування передбачає захист тіла від дії ультрафіолетових променів. У дискоїдному вовчаку необхідне введення Преднізолону. Лікування місцевими препаратами у вигляді мазей, проводитися рідко, оскільки не дає позитивного ефекту.

Терапія стероїдними гормональними речовинами провокує сильні зміни в організмі, аж до розвитку захворювань шлунка і кишечника. Якщо діагностовано вторинні вогнища запалення, спровоковані патогенною мікрофлорою, проводять терапію антибіотиками широкого спектра дії. Запобігти розвитку запальних процесів у нирках і сечовидільній системі також дає змогу своєчасний прийом антибіотиків.

Будь-які патології аутоімунного типу не піддаються лікуванню за допомогою гомеопатичних препаратів і народних методів. Купірувати стан улюбленця дають змогу виключно стероїдні гормональні препарати та імуносупресори.

Поради щодо здоров’я та харчування тварин у 2025.