Часті позиви до сечовипускання у домашніх улюбленців, називаються поліурією. Це патологія, яку часто діагностують і яка проявляється у кішок. Водно-електролітний баланс домашніх кішок, так само як і у людини, утримується на рівні завдяки роботі ниркових структур.

Поліурія — це патологічний процес, що ґрунтується на нездатності ниркових структур обробляти об’єм рідини, який перебуває в організмі. Іншими словами, якщо кішка відчуває часті позиви до сечовипускання, це вказує на проблеми в роботі ренальної системи. У будь-якому разі потрібно звернутися до ветеринарного фахівця по допомогу.

Часте сечовипускання у кішки — які можуть бути причини

Часте сечовипускання у кішки визначається простими методами. Власник може помітити, що наповнювач для котячого лотка міняти часто немає необхідності. Крім того, від вихованця з’являється різкий неприємний запах, а сама тварина частіше, ніж зазвичай проводить гігієнічні процедури.

Загальний стан кішки також зазнає змін. Виникає пригніченість, улюбленець часто п’є і ходить у туалет, що в результаті призводить до проблем у водно-електролітному балансі.

Необхідно розуміти, що якщо кішка мочиться частіше, ніж зазвичай, але при цьому порції сечі невеликі — це одна проблема. Може бути і навпаки — позиви до сечовипускання рідкісні, але порція урини велика. Усе це різні патологічні процеси, що потребують детального вивчення і різних терапевтичних прийомів.

У будь-якому разі без допомоги фахівця не обійтися. Тільки в умовах ветеринарної лікарні є можливість провести дослідження і виявити причину розвитку поліурії.

Проблеми із сечовипусканням виникають під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Так, часте сечовипускання у кішки здатне виникнути на тлі сильної спраги через з’їдену занадто солону їжу. Це фізіологічне явище, яке самостійно зникає через 24 години. Частими причинами, що провокують появу поліурії у кішок, є:

• інфекційні ураження сечовидільної та сечостатевої системи;
• процеси запального характеру, що зачіпають сечовий міхур;
• хронічні ендокринні патології (наприклад, цукровий діабет);
• патології ниркової системи (гломелуронефрит, пієлонефрит).

Досить часто в клінічній ветеринарній практиці діагностуються захворювання сечовивідної та статевої системи котів. Сечокам’яна хвороба розвивається поступово і одним з найяскравіших її симптомів, є саме збільшення позивів до акту сечовипускання. Пісок або ж конкременти (камені), що утворилися, провокують сильне подразнення слизових оболонок, що вистилають стінки сечового міхура, провокуючи скорочення гладкої мускулатури. У результаті тварина відчуває позиви до сечовиділення.

З розвитком сечокам’яної хвороби, яка частіше вражає самців, виникає і низка характерних симптомів:

• хворобливі відчуття під час сечовипускання гострого типу;
• поява з порції сечі кров’яних прожилок (забарвлення сечі в рожевий колір);
• неконтрольовані сечовипускання (кішка ходить повз свого туалету в найнесподіваніших місцях).

Подібними симптомами з розвитком сечокам’яної хвороби, володіє запалення сечового міхура або цистит. Базова відмінність цих патологій — запальний процес в області сечового міхура виникає частіше на тлі неправильного харчування, бактеріальної інфекції або ж стресових станів.

Часте сечовипускання у кішки привід відвідати ветеринара-ендокринолога. Причиною частих позивів до акту сечовиділення може виступати цукровий діабет. Як правило, патологічний процес розвивається у старшого покоління, а також у молодих тварин, які страждають від надмірної маси тіла.

Серед симптомів цукрового діабету, провідні позиції займають — полідипсія (сильна спрага), загальне погіршення стану здоров’я, проблеми з вагою, напади нудоти і виверження шлункового вмісту. Кішка стає апатичною, а в запущених випадках перебігу захворювання з області пащі доноситься різкий запах ацетону.

Не менш важким захворюванням, що несе справжню загрозу для життя кота загалом, є недостатність ниркових структур. Розвиток патологічного процесу зумовлений хронічними запаленнями, спровокованими інфекційними агентами. Нирки припиняють нормально виконувати свою роботу, поступово втрачаючи можливість проводити фільтрацію рідини у своїх структурних одиницях.

При нирковій недостатності, у кішки розвиваються такі ознаки:

• часте сечовипускання;
• напади нудоти і блювоти;
• сильна млявість;
• відмова від корму;
• тремор у кінцівках;
• зниження температурних показників тіла. 

Важливо розуміти, що поліурія не самостійна хвороба. Це своєрідний сигнал організму, що вказує на серйозні порушення в роботі систем організму.

У разі частого сечовипускання у вихованця, не варто затягувати з візитом до лікаря або ж займатися самолікуванням. Причиною полідипсії може стати як банальний цистит, так і більш серйозні захворювання.

Діагностика частого сечовипускання

Проблеми із сечовипусканням у кішок потрібно лікувати комплексно. Для того щоб підібрати максимально адекватне лікування, потрібно провести ретельну діагностику і встановити причину. Призначаються лабораторні дослідження крові та сечі. У лабораторному аналізі можуть бути присутніми слиз, епітелій, гній, кристали солей, білкові сполуки, лейкоцити або еритроцити, що вказує на розвиток запального процесу з присутністю патогенної мікрофлори.

Також проводяться бактеріологічні посіви для виділення збудника інфекції. Спровокувати запалення можуть стрептококова інфекція, хламідіоз, кишкова або синьогнійна паличка. На підставі отриманих результатів бактеріологічного дослідження, підбирається протимікробний засіб, спрямований на знищення певного типу збудників.

Для встановлення точного діагнозу, особливо за підозри на цистит у кішки, проводиться цистоскопія. Обов’язковими дослідженнями є — рентгенографія органів таза та ультразвукове дослідження органів черевної порожнини.

Підозрюючи у кішки розвиток циститу, що супроводжується частими позивами до сечовипускання, крім лабораторних досліджень, проводять цистографію з контрастною речовиною, що дає змогу візуалізувати патологічний процес, що відбувається всередині.

Особливості лікування

Якщо кішка мочитися часто, невеликими порціями, відчуває хворобливі відчуття, значить без допомоги ветеринарного фахівця не обійтися. У кожному клінічному випадку лікар розробляє індивідуальну схему лікування, ґрунтуючись на загальному стані кішки, присутності або відсутності певної симптоматики.

Для того щоб знизити навантаження на ниркові структури, а також тимчасово призупинити насиченість урини, прибирають тверду їжу, даючи кішці можливість тільки пити. Якщо у тварини в анамнезі хвороби немає закупорки уретрального каналу, для швидкого виведення продуктів, що утворилися під час запалення, використовують відвари лікарських рослин з легкою сечогінною дією — запарені кукурудзяні приймочки, листя мучниці або брусниці.

Прискорене сечовипускання спричиняє вихованцеві дискомфорт, тому в завдання власника входить створення максимальних умов для комфорту. Необхідно надати вихованцеві спокій і тишу. Симптоматична терапія при запальних процесах у сечовидільній системі передбачає приймання лікарських засобів, спрямованих на усунення болю й уникнення отруєння.

Важливо також знеболити місце ураження і відновити порушений водно-електролітний баланс. Усунення симптомів інтоксикації досягається за допомогою інфузійного введення розчину Рінгера-Локка.

Діагностований бактеріальний гострий цистит або пієлонефрит лікують шляхом призначення протимікробних засобів — антибіотиків. Перепарати призначаються ґрунтуючись на результатах лабораторної діагностики — бакпосіву. Загальний курс лікування розробляє фахівець з урахуванням індивідуальних особливостей. Тривалість терапії може займати до одного місяця.

Знизити негативний вплив антибіотиків на організм дає змогу призначення ентеросорбентів і пробіотиків. Якщо тварина відчуває сильні болі спазмувального характеру, призначаються ін’єкції знеболювальних препаратів. Кровотечі, що супроводжують запалення в сечовидільній системі, купіруються за допомогою ін’єкцій кровоспинних препаратів.

Під час загального терапевтичного курсу ветеринарні фахівці рекомендують перевести тварину на спеціальне дієтичне харчування. Добре зарекомендували себе в цьому випадку корми-холістики, які є лікувальними. Спеціальні корми в разі урологічних порушень можна давати курсом, але якщо вихованець має хронічні проблеми, наприклад, страждає від сечокам’яної хвороби, такий корм має стати постійним.

З метою профілактики появи такого стану як поліурія, необхідно дотримуватися низки правил. Важливо не допустити розвитку запальних процесів у сечовидільній системі. Для цього необхідно уникати переохолоджень улюбленця, берегти від протягів і намагатися запобігати травмам в області органів, розташованих у черевній порожнині. Важливим також є регулярне проведення протипаразитарних обробок і організація повноцінного харчування.

Необхідно чуйно стежити за будь-якими змінами в стані свого пухнастого улюбленця. Не варто забувати, що наші вихованці не можуть сказати, де в них болить, але можуть про це чітко натякнути.

Якщо кіт страждає, часто ходить до туалету, а порція сечі невелика або ж навпаки, походи до туалету рідкісні, але супроводжуються виділенням великих порцій урини, значить, у тварини проблеми і без допомоги ветеринарного фахівця не обійтися. Запобігти розвитку небезпечних патологій дозволяють своєчасні огляди у ветеринарного лікаря з метою профілактики.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.