Деякі породи собак, під час селекційних робіт, придбали таку патологію, яка провокує часткову закупорку верхньої частини респіраторного тракту. Це явище іменується брахіцефалічним синдромом і характеризується деякими порушеннями — звуженням просвіту ніздрів, збільшенням довжини м’якого піднебіння, виверненням мішечків, розташованих у гортані або ж гіпоплазією просвіту трахеї.

Брахіцефалічний синдром провокує порушення правильного вдиху, наприклад у разі звуження просвіту ніздрів. Збільшення довжини м’якого піднебіння призводить до утруднення дихання. Регулярні проблеми з нормальним вдихом повітря провокують вивороти мішечків, розташованих у гортані.

Звуження просвіту гортанної щілини без своєчасного лікування провокує розвиток ослаблення хрящів, що підтримують склепіння гортані, провокуючи небезпечні стани, наприклад спадання гортані. Цей стан рідко можливо усунути і відкоригувати консервативними методиками.

До брахіцефалів належить ціла група собак, у яких відзначаються порушення в будові черепа, зумовлені генетичними особливостями. Брахіцефали мають укорочену, порівняно зі своїми родичами, морду.

Як домашніх улюбленців, таких собак вибирають частіше, ніж тварин зі звичайною будовою черепа. До брахіцефалів належать такі породи, як ши-тцу, пекінеси, шарпеї, японські хіни, бульдоги, мопси, боксери, бостон тер’єри.

Причини виникнення брахіцефалічного синдрому у собак

Основна причина розвитку брахіцефалічного синдрому в собак полягає в генетичному успадкуванні, що не має чіткого механізму передачі каліцтва або аномалії. Синдром характерний для виведених під час селекційних робіт собак і кішок.

Відмітна характерна особливість собак брахіцефалів — укорочені кістки черепа, сплюснуті з лицьової частини морди. У брахіцефалів сплюснута не тільки візуально морда, а й деформовані носові ходи, а також глотка.

Анатомічна причина розвитку синдрому брахіцефалії — спадковий дефект під час внутрішньоутробного розвитку плода, що провокує зміну кісток черепа. У ширину кістки черепа розвиваються як зазвичай, а от довжина значно зменшена. М’які тканинні структури на голові пропорційно не зменшуються, тому виникає характерна складчастість.

Звужені ніздрі, також характерні для синдрому брахіцефалії, спровоковані порушенням розвитку хрящів носа. Це призводить до колапсу медіальної частини крил носа і подальшої анатомічної закупорки ніздрів. Це призводить до порушення входу вдихуваного повітря, провокуючи підвищене навантаження на дихальну систему.

М’язові волокна, що відповідають за дихальний процес, піддаються сильному навантаженню, викликаючи задишку, ступінь якої залежить від безлічі факторів. У собак із синдромом брахіцефалії часто діагностують колапс, що виникає через опір струму повітряних мас на рівні ніздрів.

Подовжене в процесі генетичних мутацій м’яке піднебіння, вважається невід’ємною частиною характерних ознак синдрому брахіцефалії. Турбулентність потоку повітряних мас і вплив м’яких частин піднебіння на голосові складки провокує запальні процеси, подразнення і набряки слизової оболонки гортані. Утруднення нормального току повітря виникає також за підвищеної турбулентності.

Унаслідок анатомічних змін кінчик м’якого піднебіння зміщений у ділянку носоглотки і під час здійснення видиху, повітря провокує підвищене додаткове подразнення носоглотки. Труднощі подовжене м’яке піднебіння становить і в процесі приймання їжі. Заковтуючи корм, тварина часто давиться. У результаті це може стати причиною серйозного ускладнення — аспіраційної пневмонії.

Найрідкіснішою аномалією на тлі брахіцефалічного синдрому є виворіт мішків гортані. Виникає патологія як ускладнення на тлі подовженого м’якого піднебіння і звуження ніздревої щілини.

Собакам брахіцефалам необхідний обов’язковий лікарський ветеринарний контроль, що дає змогу знизити ризики розвитку серйозних захворювань організму, а зокрема патологій дихальної та серцево-судинної системи.

За відсутності своєчасної допомоги та корекційних заходів, часто виникають небезпечні стани у вигляді колапсу трахеї або ж дихального руйнівного процесу.

Симптоми брахіцефалічного синдрому у собак

Патологія, зумовлена генетичними аномаліями, діагностується в таких собак, як англійський і французький бульдог, мопс, пекінес, японський хін, боксер. Порід собак з укороченою мордою і супутніми змінами в будові черепа значно більше, ніж інших домашніх улюбленців — кішок.

Брахіцефалічний синдром, що виникає у брахіцефалів, розвивається з найперших днів життя тварини. Корекція необхідна починаючи з віку 2 років.

Характерними симптомами брахіцефалічного синдрому є наявність задишки у собаки, погіршення актів дихання під час підвищеної вологості повітря або ж її підвищення. Задишка яскраво виражена у брахіцефалів при підвищених навантаженнях або ж стресових станах.

Нерідко в практиці ветеринарних лікарів трапляються собаки з брахіцефалічним синдромом, у яких порушений акт ковтання, відзначаються часті відрижки їжі після прийому їжі, гіперсалівація (підвищена слинотеча). У таких собак можуть виникати часта нудота і виверження шлункового вмісту.

У собак із брахікефалічним синдромом характерними клінічними ознаками є:

• свистяче гучне дихання;
• ретракція або звуження склепіння губ при здійсненні вдиху;
• здійснення дихання за допомогою відкритої пащі;
• зміна положення передніх лап у процесі здійснення акту вдиху;
• дихання животом.

Залежно від тяжкості перебігу брахіцефалічного синдрому, спостерігаються зміни забарвлення видимих слизових оболонок. На початкових етапах патології слизові оболонки рожевого кольору. З розвитком симптоматики слизові оболонки стають анемічними або ціанотичними (синюшними).

Важкий перебіг брахіцефалічного синдрому характеризується розвитком підвищеної температури тіла, що виникає внаслідок порушень терморегуляції. У деяких випадках виникає здуття живота у собак, що розвивається на тлі частого заковтування зайвого повітря.

Під час клінічного огляду ветеринарний фахівець дає оцінку формі та розмірам отворів носових ходів, а також якість здійснюваних ніздрями вдихів. На підставі клінічних ознак, фахівець ставить попередній діагноз, що вимагає підтвердження за допомогою інших аналізів.

Призначаються рентгенографічне дослідження, ларингоскопія під загальним наркозом. На рентгенівському знімку особливу увагу приділяють шийному і грудному відділам. Це дає можливість своєчасно виявити порушення в роботі розташованих там органів.

Нерідко на тлі брахіцефалічного синдрому в собак діагностують кардіомегалію (збільшення міокарда), набряклі явища в легеневих структурах, запалення легенів, зміну в ділянці трахеї та наявність новоутворень.

Важливе місце в постановці точного діагнозу посідає диференціація. Необхідно відрізнити брахіцефалічний синдром від інших патологій, здатних спровокувати закупорку верхніх частин респіраторного тракту. Патології, що характеризуються схожими клінічними ознаками, — спадання тканин гортані, трахеї, гіпоплазія тканинних структур трахеї, параліч гортані та закупорка чужорідними предметами або ж новоутвореннями, ураження респіраторного тракту.

Терапія брахіцефалічного синдрому собаки

На перших стадіях виникнення ознак синдрому у собак, вимагає незначної корекції. Ветеринарні фахівці рекомендують переглянути раціон харчування тварини, запобігши розвитку ожиріння. Також необхідно уникати підвищеної активності вихованця, стресових ситуацій і різких змін температури.

Брахікефалічний синдром швидко прогресує з віком тварини, тому консервативні методики лікування рідко дають тривалий позитивний результат. Перевагу віддають оперативним втручанням з метою корекції стану собаки.

Тварин із брахіцефалічним синдромом, які потрапили до ветеринарної лікарні, обстежують. Їм призначають кортикостероїдні препарати, седативні (заспокійливі) препарати, показана киснева терапія. Після стабілізації стану вихованця, проводиться оперативне втручання під загальним наркозом.

Під час оперативного втручання фахівець проводить ринопластику, видаляє збільшені гортанні мішечки, а також пластику м’якого піднебіння. Після реабілітаційного періоду у брахікефалічних порід собак зникають ознаки дихального дистресу і підвищується загальна якість життя.

Залежно від віку собаки і проявів клінічної картини брахіцефалічного синдрому, прогнози можуть відрізняться.

У разі спадання тканинних структур гортані, прогноз для тварини несприятливий.

В результаті укороченої морди і порушень у носоглотці, собаки брахіцефали, частіше схильні до інфекцій очей і носоглотки. Власники собак з брахікефалічним синдромом, повинні забезпечити тварині максимально відповідні для них умови утримання.

Як правило, синдром розвивається у дрібних і середніх порід собак, які страждають від зайвої маси тіла. Власник повинен регулярно проводити консультації у фахівця з приводу корекції раціону та умов утримання.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.