Ботулізм (botulismus) — кормова токсикоінфекція, що гостро протікає і характеризується патологічними змінами в роботі центральної нервової системи, парезами, паралічами скелетної мускулатури та порушеннями функціонування шлунково-кишкового тракту тварини.

Найбільш сприйнятливі до нейротоксину коні, велика і дрібна рогата худоба, птиця, норки. Відносну стійкість виявляють собаки, дикі тварини, сірі щури.

Етіологія

Збудник — Clostridium botulinum — велика (1,4х3,4 — 8,5 мкм) паличка, що утворює спори. У молодих культурах — грампозитивна, у старих — грамнегативна. Рухома, капсули не має, кінці закруглені, суворий анаероб.

Мікроорганізм у зовнішньому середовищі проявляє слабку стійкість. Утворення спор, що мають підвищену стійкість до фізичних і хімічних чинників, робить цього збудника особливо небезпечним. Температура мінус 190 ᵒC консервує клостридію. Кип’ятіння знешкоджує тільки протягом кількох годин. Розчин формаліну вбиває через добу. Спори деяких штамів витримують знезараження автоклавуванням протягом 10 хвилин і за температури в 120 ᵒC.

Збудника ботулізму ділять за наявністю О-соматичного і Н-антигенів на шість типів. Для коня найнебезпечніший тип В, для ВРХ — D і C, птаха, дрібної рогатої худоби і норок — тип C, для людини А, В, Е.

Збудник ботулізму, в анаеробних умовах, за температури 25-38 ᵒC, виробляє токсин — найнебезпечнішу речовину з усіх отруйних речовин біологічної природи і найскладнішу з усіх білків, з найвищою молекулярною масою. Кислотність середовища не впливає на його утворення. Токсин не руйнується ферментами тваринного організму, витримує нагрівання до 100 ᵒC протягом 10 хвилин, на нього майже не діє сонячне світло і висушування. У харчових консервах зберігає свої властивості протягом 8 місяців. Накопичення токсину проходить як у м’ясних, так і рослинних кормах, при цьому розподіл його гніздовий.

Епізоотологія

Спори збудника широко поширені в природі. Ними можуть бути забруднені корми, як тваринного, так і рослинного походження. Під час взяття середньої проби кормів на дослідження збудника можна не виявити (гніздо може не потрапити), саме це і робить його особливо небезпечним.

Кількість токсину зростає поступово, але для цього мають бути неодмінно анаеробні умови. Швидке накопичення відбувається в кормах, що починають процес гниття, а також у трупах. Корми, що містять токсин, за органолептикою можуть не відрізнятися від доброякісних.

Потрапивши в організм із кормом, ботулінус вибірково впливає на нейрони довгастого мозку і спінальних центрів, викликаючи відповідну клінічну картину. Проникаючи в цитоплазму нервової клітини, токсин блокує виділення ацетилхоліну синапсами периферійної та центральної нервової системи і порушує нейронну передачу нервово-м’язових імпульсів.

Симптоми

Інкубаційний період ботулізму залежить від дози токсину, і триває від 10-15 годин до 3-4 діб.

Тварини відмовляються від корму, спостерігається солівація, далі випадання язика, параліч глотки, парез жувальних м’язів. У багатокамерних спостерігають атонію передшлунків.

У собак спочатку з’являється блювота, потім позиви до блювоти, далі параліч глотки. Часті позиви до акту дефекації змінюються запором. Фекалії тварини напіврідкі з кров’ю, слизом, неперетравлюваними частинками корму.

Збудження тварини змінюється станом повної апатії. Температурні показники в межах норми.

Зіниці тварин розширені, надалі вони перестають реагувати на зовнішні подразники.

У норок реєструють параліч скелетних м’язів.

Параліч скелетної мускулатури призводить до труднощів із пересуваннями. Спочатку спостерігається хитка хода, далі тварина лягає і вже не встає.

Летальність при ботулізмі становить від 50 до 95%.

Діагноз

Діагностика ґрунтується на клінічних симптомах і результатах лабораторних досліджень.

У разі підозри в лабораторію відправляють середні проби кормів, вміст шлунка, кров хворої тварини.

Токсигенні штами C.botulinum виділяють висіванням культуральних рідин на тверді поживні середовища. Далі проводяться дослідження морфологічних ознак, характерних для культури ботулізму.

Для підтвердження діагнозу ставиться біопроба на білих мишах шляхом внутрішньочеревного введення вихідної рідини.

Під час діагностики виключають інфекційний енцефаломієліт, сказ, у птахів і свиней отруєння кухонною сіллю. У птахів заперечують хворобу Марека, Ньюкасловську хворобу, у ВРХ сибірську виразку, хворобу Ауєскі.

Лікування

У разі підозри на ботулізм тваринам призначають проносні засоби та блювотні. Далі застосовують серцеві препарати, глюкозу.

Специфічним засобом є сироватка проти ботулізму, яка застосовується в медицині.

Профілактика

Попередити появу ботулізму може дотримання зоогігієнічних вимог під час заготівлі, зберігання, згодовування кормів тваринам. Корми тваринного походження згодовують тільки в провареному вигляді.

Для норок використовують специфічну профілактичну обробку вакциною виготовленою з культури штаму C. Botulinum тип С інактивовану та осаджену. Також може бути застосована вакцина Біонор РВ проти ботулізму і парвовірусного ентериту. Мінковак Д застосовують проти ботулізму, ентериту та псевдомонозу. Щеплювати поголів’я починають із 45 денного віку.

Що принесе 2025 рік власникам тварин.