Схрещування котів, собак або інших домашніх тварин, які перебувають у близькій спорідненості, називається інбридингом. Це метод, який використовується в процесі племінної роботи.

Інбридинг у генетиці розроблено для отримання особин із певним набором характеристик і ознак. Завдяки близькоспорідненому схрещуванню вдається отримати і підтримувати в породі необхідний колір очей, довжину лап, зріст та інші характеристики.

Інбридинг може нести небезпеку. Важливо знати, як уникнути близькоспорідненого схрещування під час розведення породи та чому можуть виникати несприятливі наслідки.

Що таке близькоспоріднене схрещування

Фізіологічні особливості, певні характерні риси тварин та інші деталі кодуються в ДНК-рецесивних генах. Під час в’язки випадкових собак вони не проявляються в потомства. При схрещуванні двох тварин, що мають рецесивні гени, потомство з великою часткою ймовірності матиме певний набір характеристик. На цьому ґрунтується принцип інбридингу або близькоспорідненого схрещування.

Раніше інбридинг застосовувався широко для отримання і закріплення певних характеристик тварини. Генетики стверджують, що використовуючи близькоспоріднені схрещування, заводчик не тільки отримує потрібні ознаки, а й провокує розвиток і успадкування негативних особливостей. Зокрема — генетичні захворювання.

Ретельна селекція має проводитися вже з перших стадій близькоспорідненого схрещування. Заводчик повинен мати інформацію про якість генетичних ліній, до яких належить тварина. Найчастіше селекція стосується котів і собак. Слід ретельно вивчати:

• нащадків тварин до схрещування;
• наявність генетичних дефектів у предків до 6 коліна;
• недоліки в поведінці предків;
• відмінні характеристики зовнішнього вигляду.

Не враховуючи вище перераховані фактори, близькоспоріднене схрещування призводить до негативних наслідків, аж до повного виродження лінії. У генетиці виділяють 4 види інбридингу:

• Тісний. Відбувається схрещування тварин, які перебувають у тісній спорідненості — дочка з батьком, брати з сестрою, мати з сином. Тісний інбридинг дозволений у використанні тільки у перших поколінь.
• Близькоспоріднений. Такий тип інбридингу допускає схрещування двоюрідних і троюрідних братів, а також племінників із тітками. Тобто в селекції тварин використовуються далекі родичі. За такого виду схрещування закріплення необхідних породних ознак відбувається до 6 за рахунком посліду.
• Помірний. Інбридинг характеризується схрещуванням тварин, що мають спільних предків у 3-4 коліні згідно з родовідною таблицею.
• Віддалений. Характеризується схрещуванням тварин, що мають спільних предків у 4-5 і 5-6 коліні з родовідної таблиці.

Небезпеки близькоспорідненого схрещування тварин
Абстрагувавшись від етичної сторони питання, слід розуміти, що в дикій природі інбридинг це норма. Доведено, що лев’ячий прайд або вовча зграя формуються на інбридингу під час схрещування тварин, які перебувають у близькій спорідненості. Свою роль у цьому випадку відіграє жорсткий природний відбір.

Отримані в результаті близькоспорідненого схрещування тварини гинуть відразу. Залишаються тільки міцні особини зі сформованими домінантними характеристиками.

Більшість заводчиків приваблює подібне явище. Це можливість отримати і закріпити в цуценятах або кошенятах видатні якості предків. Але близькоспоріднене схрещування таїть у собі низку небезпек. Слід усвідомити той факт, що інбридинг складна наука. Отримуючи домінантні якості від своїх нащадків, тварина отримує і всі найгірші характеристики, закладені в генетичному коді:

• генетичні аномалії (порушення в ДНК-коді);
• схильність до вроджених аномалій;
• збої в будові хромосом.

Аномалії або хронічні захворювання передаються потомству не обов’язково під час першого схрещування. Порушення можуть проявлятися через покоління. Під час спроб провести близькоспоріднене схрещування, заводчик має враховувати високий відсоток вибракування. Частина цуценят, отриманих у результаті інбридингу, виявляється нежиттєздатною і гине в перші дні, тижні або місяці після народження.

Як уникнути близькоспорідненого схрещування

Незважаючи на серйозну небезпеку отримати генетичні каліцтва у цуценят, заводчики широко використовують інбридинг. Найбільш поширені в’язки далеких і близьких родичів. Це застосовується для того, щоб урізноманітнити представників популяції, де їх мало.

Жорсткий інбридинг у сучасності присікається, але охочих достатньо. Для поліпшення породних якостей не всі заводчики готові пожертвувати потомством, знаючи, що при близькоспорідненому схрещуванні цуценята можуть загинути. Відповідно і прибуток знизиться.

Інбридинг протипоказаний:

• Якщо порода тварини не усталена в морфологічному типі та є відносно молодою. Відсоток отримання особин при близькоспорідненому схрещуванні з характерними рисами попередників для отримання племінного поголів’я, дуже високий.
• Порода тварини з декоративної групи і кількість потомства в одному приплоді становить 1-2 особини. Річ у тім, що відсоток браку дуже високий.
• За наявності генетичних каліцтв у родичів собак або кішок. Імовірність народження мертвих або нежиттєздатних особин збільшується на 60%.

Інбридинг зустрічався часто у вітчизняному розведенні. Це пов’язано з тим, що вибір виробників для отримання потомства був органічний. За кілька останніх десятиліть поголів’я домашніх тварин зросло. Відхилення і каліцтва під час народження потомства — часте явище як в інбредних тварин, так і в тих, що не перебували в близькій спорідненості. Причиною, на думку фахівців, виступає також несприятлива екологічна обстановка, годування промисловими кормами.

Уникнути близькоспорідненого схрещування можна. Для цього слід робити попередній аналіз щонайменше 3 поколінь, позначених у родоводі тварини.

Моніторитися має коефіцієнт інбридингу. Бажано, щоб це значення було складено протягом 8-10 відомих поколінь породи. Близькоспорідненого схрещування можна уникнути. Не слід схрещувати близьких за спорідненістю тварин, навіть двоюрідних і троюрідних, щоб отримати потомство з певними якостями. Припустимим є схрещування в такому випадку тільки тоді, коли існує загроза втрати певної породної лінії. Заборонено схрещування:

• брата з сестрою і навпаки;
• батька і доньки, матері і сина;
• напівбрата і напівсестри — коли у представників є 1 спільний батько;
• дідусів і бабусь з онуками;
• схрещування самців і самок, які мають різних батьків, але 1 спільного прабатька в 3 коліні.

До в’язки тварин для отримання породистого потомства, слід ставитися дуже уважно. Вивчати слід родовід не тільки за успіхами та призовими місцями на конкурсі. Важливо відстежувати наявність генетичних аномалій у предків і хронічних захворювань. Це дасть змогу отримати чисте, здорове потомство надалі.

Турбота, любов і хвостики — наші тренди 2025.