Блохи — один з найпоширеніших паразитів котів. На жаль, ці паразити — доля не тільки підвальних тварин, а й цілком благополучних домашніх вихованців. Тому кожен власник кішки повинен бути готовим до можливості зіткнутися з блохами і вміти їх позбуватися.

Цикл розвитку блохи

Щоб знати, як боротися з блохами, важливо розуміти, як і в яких умовах розмножується цей паразит.

Блохи — це безкрилі кровосисні комахи, які, всупереч поширеній думці, на кішках і собаках не живуть, а тільки харчуються. Живуть же вони в темних теплих вологих місцях: у теплу пору року вони комфортно почувають себе в траві та гниючих рослинних залишках, а цілий рік можуть мешкати в підвалах, на горищах і в квартирах. Оптимальні умови для паразита — температура від 20 до 30 градусів і відносна вологість повітря не більше 70% — цілком кімнатні умови.

У притулку самки бліх відкладають яйця. Личинки можуть з них вилупитися через 2 дні, а можуть через 2 тижні, це залежить від умов. Потім личинки утворюють лялечки — стадію розвитку, найбільш стійку як до умов зовнішнього середовища, так і до засобів від комах. Це вкрай важливо у випадках, коли колонія бліх оселилася у квартирі.

Від яйця до дорослої статевозрілої комахи блоха може вирости за 3 тижні, а може за 2 роки. Живе доросла блоха теж близько 2 років, при цьому без їжі (крові тварин або людини) може обходитися місяцями.

Чим небезпечні блохи

По-перше, блохи небезпечні тим, що у кішок часто розвивається алергія на їхні укуси — блошиний дерматит. Це важке захворювання, яке завдає тварині багато мук.

По-друге, блоха — проміжний хазяїн гельмінта (глиста), який називається огірковим ціп’яком (Dipilydium caninum), який може заражати дітей і людей зі слабким імунітетом.

А ось кішки, намагаючись захиститися від укусів і ковтаючи або розгризаючи блоху, що містить яйця гельмінта, заражаються практично гарантовано.

Чи небезпечні блохи для людини?

Блохи цілком можуть завдати неприємностей і власникам кішок, тим більше, існує окремий їхній вид — блоха людська (Pulex irritans). Так само, як і в котів, у людей може розвинутися алергія на укуси цих комах, хоча трапляється така реакція в людей рідше.

Як кішки заражаються блохами?

Поява бліх у вихованця може стати для власника повною несподіванкою. Якщо кішку вивозять на дачу, то зараження можна очікувати, але коли тварина, яка мешкає винятково у квартирі, починає страждати від свербіння, про бліх люди думають в останню чергу, а грішать насамперед на корм, потім на лишай, потім на побутову хімію та інші чинники, які, як їм відомо, можуть викликати алергічний дерматит.

Коли ж ветлікар на прийомі починає говорити про бліх, часто він стикається, в кращому разі, з подивом, а в гіршому — із запереченням і недовірою. Звідки ж домашній улюбленець може дістати бліх?

Важливо розуміти, що блохи — не воші, і безпосередній контакт переносника зі здоровою твариною для зараження не потрібен. Блохи здатні пересуватися самі, причому на значні відстані. У висоту один стрибок блохи може досягати 30, а в довжину — 18 сантиметрів. Вони легко здійснюють серії стрибків у пошуку господаря — тварини або людини. Помітити блоху, що стрибає, людині нереально. 

А ось ситуація, коли блоха, застрибнувши на прогулянці на сусідського собаку, потрапляє в під’їзд і, роблячи «пересадку», опиняється на сходовій клітці, звідки проникає у квартиру — цілком правдоподібна. Транспортом для паразита може послужити і людина: «доїхати» до квартири на чиїхось штанах або взутті комахи цілком можуть.

Імовірність занести блоху в квартиру максимальна влітку. Але і в холодну пору року це не виключено: в підвалах і на горищах ці комахи живуть і розмножуються весь рік.

Як зрозуміти що у кішки блохи

Існує безліч методів визначення, чи є у кішки блохи. Деякі з них доступні і в домашніх умовах.

Найпростіший — ретельно оглянути шерсть і шкіру тварини в пошуках самих бліх і їхніх фекалій — ковтунців чорного кольору. Якщо бліх на тварині багато або вони на ній харчуються часто, такий спосіб дасть результати, але за незначної кількості паразитів знайти їх або їхні сліди вдасться навряд чи: блохи зістрибують з кішок, а якщо їх на тварині харчується лише кілька, то і фекалій залишиться мізерна кількість. До того ж кішки охайні тварини й активно вилизуються, знищуючи сліди життєдіяльності бліх. У результаті власник буде впевнений, що комах немає, а тварина страждатиме саме від цих паразитів.

Тест із вологим аркушем паперу — вичісування шерсті тварини над паперовим аркушем або будь-якою іншою світлою поверхнею, змоченою водою. Вичісувати можна і на сухій світлій поверхні, щоб не збільшувати дискомфорт для тварини. Вода потрібна, щоб відрізнити продукти життєдіяльності бліх від звичайного бруду: вони, розчиняючись, набувають червонуватого відтінку. Деякі дослідники вважають, що попередня обробка кішки інсектицидним препаратом збільшує результативність тесту. Однак загалом тест рідко показує наявність бліх. Причини ті самі, що й у попереднього способу. 

Відомі західні паразитологи пропонують використання пилососа, насадка якого затягнута зволоженою дрібнопористою марлею, проте абсолютній більшості вихованців такий спосіб навряд чи сподобається. Стрес же може завдати шкоди здоров’ю вихованця, спровокувавши, наприклад, цистит.

Скотч-тест. Для домашнього використання не підходить. При цьому методі дослідження до шерсті тварини в підозрілих місцях приклеюють звичайний скотч, потім приклеюють його до предметного скла і досліджують відбиток під мікроскопом при малому збільшенні. Це дешевий спосіб, але він ще менш точний, ніж попередні.

Біопсія шкіри (гістологічне дослідження). Доступний тільки в серйозних клініках, які можуть направляти матеріали в спеціалізовані лабораторії. Гістологічне дослідження — це вивчення під мікроскопом структури тканини, яке часто дає відповідь на питання, що саме відбувається зі шкірою тварини. Безсумнівна перевага методу в тому, що він дає змогу виявити рідкісні проблеми, відповісти на запитання, чому не допомагає призначене раніше лікування. Це дорогий спосіб. Крім того, знайти для дослідження саме ту ділянку, в якій стався укус, практично нереально, і в результаті у висновку гістолога говоритиметься про ознаки місцевої алергічної реакції, але — не буде ні слова про бліх.

Внутрішньошкірна алергопроба на слину бліх. Роблять далеко не у всіх клініках навіть у найбільших містах. Цей аналіз дає змогу точно відповісти, є у тварини алергія на укуси бліх чи ні. Але під час її проведення можливий анафілактичний шок — важке ускладнення, небезпечне для життя тварини.  

Аналіз крові на імуноглобуліни E до слини бліх теж роблять далеко не всі клініки. Небезпеки для тварини цей аналіз не несе, але якщо кішка контактувала з блохами багато і часто, можливий хибнопозитивний результат.

Дослідження фекалій на наявність члеників огіркового ціп’яка (Dipylidium caninum). За позитивного результату доводить, що тварина мала контакт із блохами, причому невідомо коли, і чи збереглася проблема досі. Для переконливої негативної відповіді потрібна триразова здача на аналіз свіжого калу з інтервалом 10-14 днів, а це дуже тривалий час.

Отже, всі можливі способи діагностики зараженості тварини блохами або неточні, або дорогі, або небезпечні. Деякі способи поєднують кілька цих недоліків. Тим часом зараження блохами — хвороба поширена. Тому в клінічній практиці найчастіше орієнтуються на симптоми:

• сильний свербіж;
• розчісування;
• посилене вилизування;
• випадання шерсті.

Ці ознаки характерні для багатьох хвороб шкіри кішок, але, по-перше, статистично ураження блохами трапляється найчастіше, і не застрахована від них жодна кішка, а по-друге, розпочинаючи лікування будь-яких алергійних уражень, лікар має бути повністю впевненим, що виключено додатковий фактор у вигляді блошиної інвазії.

Тому просто проводять обробку тварин і місць їхнього проживання проти бліх та оцінюють результат: якщо стало легше або хвороба минула, річ була в блохах, а якщо поліпшення не настає, потрібно пошукати іншу причину свербежу. 

Ліки

Боротьба з блохами — справа не завжди проста. У низці випадків тваринам вистачає єдиної обробки мало не будь-яким препаратом, і все минає, але трапляються і складні випадки. Вони виникають, якщо блохи оселилися безпосередньо у квартирі, або якщо вони регулярно заносяться в будинок.

У таких випадках необхідні комплексні обробки. Вони також застосовуються, якщо зараження серйозне, тобто, блохи на кішці легко помітні. Комплексні заходи потрібні також, якщо у кішки виражений блошиний дерматит.

На ринку представлено безліч препаратів для обробки тварин. Вони випускаються в краплях, спреях, нашийниках і навіть таблетках.

Засоби проти бліх бувають двох типів: із вбивальним ефектом і з відлякувальним (репеленти). На жаль, комбінованих препаратів, що поєднують тривалий вбивальний ефект із хорошим відлякувальним, на ринку поки що немає, тому для оптимального захисту доводиться комбінувати засоби. Крім того, препарати потрібно періодично змінювати, оскільки блохи можуть звикнути до одного й того ж засобу.

Засоби для знищення бліх

Ринок антиблошиних засобів дуже широкий. Детально описувати конкретні препарати сенсу немає: весь час з’являється щось нове, та й наявних десятки. Тому опишемо тільки діючі речовини, які виробник обов’язково вказує на упаковці в описі складу. В одному препараті може міститися як одна, так і кілька діючих речовин.

Фосфорорганічні інсектициди (ФОС), наприклад, діазинон і тетрахлорвін. Ці речовини входять до складу низки продуктів під маркою «Беафар» і «Дана». Спочатку отруйні для людини і тварин, але швидко розкладаються на сполуки, токсичні тільки для комах. До ФОС блохи швидко пристосовуються, а отже, ці засоби необхідно чергувати з іншими (для чергування не підходять карбамати, бо вони пригнічують той самий фермент, що й ФОС, а отже, на стійкі популяції не подіють). Для чутливих популяцій дія незворотна, тобто, отруєні блохи гинуть. Ефективні проти личинок і дорослих комах, слабко діють на яйця (крім олійних форм) і не діють на лялечок.

Карбамати, наприклад, пропоскур. Входить до складу нашийника «Кілтікс» і аерозолю «Больфо». Дія схожа на ФОС, але ці препарати менш токсичні для людей і тварин. Ці дві групи не можна чергувати, ефективність їх з часом знижується.

Піретроїди — стійкі в зовнішньому середовищі, довгий час зберігають ефективність. Діють на передачу імпульсів у нервовій системі комах. Деякі з цих речовин, наприклад, перметрин (входить до препаратів «Адвантікс», «Дана для кішок», «Чистотіл», шампуню «Луговий») у низьких дозах не вбивають, а тільки оглушують бліх. І саме в таких концентраціях ця речовина присутня у вітчизняних препаратах. А ось «Адвантікс», у якому діючої речовини достатньо, щоб убити комах, до застосування у котів ЗАБОРОНЕН. Уже після запуску засобу в продаж з’ясувалося, що перметрин отруйний для кішок, причому для деяких тварин його застосування проходить безслідно, а комусь може знадобитися серйозна ветеринарна допомога. До 10% кішок після отруєння гинуть. Тому власникам необхідно бути дуже уважними, купуючи препарати від бліх, особливо якщо в будинку живуть і кішки, і собаки, для яких препарати, що містять перметрин, дозволені. При цьому перметрин — єдиний препарат, який поєднує дію, що вбиває і відлякує бліх.

Продукти, що містять низькі дози перметрину, з меншою ймовірністю становлять небезпеку для кішок, проте виключити можливість отруєння в особливо чутливих тварин або при порушенні дозувань і частоти обробок не можна. А в малих дозах перметрин недостатньо ефективний проти бліх: він може тільки оглушити комах, і через деякий час вони знову зможуть кусати вихованця. Крім того, до цієї речовини з часом у бліх виникає стійкість.

У класі піретроїдів є й інші речовини, які гарантовано вбивають бліх. Це ціанопіретроїди: дельтаметрин, що входить до складу препаратів «Дельцид», «Бутокс» і «Больфо нашийник», і компонент «Ентомозану супер» циперметрин. Ці речовини необоротно вбивають комах, звикання до них не розвивається. Хоча вони вважаються більш токсичними для тварин і людини, за довгий час застосування у ветеринарній практиці випадків отруєння ними за дотримання або незначного перевищення дозувань не зафіксовано.

Неонікотиноїди (імідоклопрамід, входить до складу препарату «Адвантейдж») — препарати, що швидко і безповоротно вбивають бліх. Ця група безпечна для котів та інших теплокровних, але ефект її тримається порівняно недовго — потрібні щомісячні обробки. Накопичуються ліки в шкірі й за частого миття змиваються шампунями, тобто, не підходять для тварин, яких часто купають.

Макроциклічні лактони — препарати, які є не тільки у формі для зовнішнього застосування, а й у таблетках для давання всередину, наприклад, спіносад. Входить до складу препарату «Комфортіс»). Вбиває бліх, не викликає в комах звикання, однак незважаючи на те, що, зокрема, і за кордоном виробляють препарати для кішок зі спіносадом, для застосування в цього виду тварин він не рекомендований. Можливо, це пов’язано з недостатністю досвіду застосування.

Таким чином, для обробки кішок чергувати має сенс ФОС або карбамати з неонікотиноїдами.

Зверніть увагу! Найчастіше в продажу зустрічаються препарати, що містять кілька активних інгредієнтів, які належать до різних груп. Це слід враховувати під час чергування препаратів.

На жаль, часто недостатньо тільки препаратів, що вбивають бліх, і для повноцінного захисту тварини потрібно застосовувати відлякувальні засоби.

Засоби, що відлякують бліх

Один з найвідоміших репелентів, який люди застосовують від комарів, — ДЕТА (Діетилтолуамід) — можна застосовувати і для кішок, проте ароматизатори, що входять до його складу, і короткий період дії (до 8 годин) роблять його вкрай незручним для застосування для захисту від бліх. На щастя, промисловість останніми роками почала випускати достатньо засобів, що відлякують бліх. Більшість із них як активна речовина містить ефірні олії різних рослин.

Одна з найефективніших речовин, яка до того ж часто використовується в промислових репелентах для кішок, — ефірна олія цитронели. Вона надійно позбавляє кішок від укусів комах і майже не викликає алергічних реакцій. Входить до складу різних ветеринарних препаратів, але можна придбати її й окремо, в магазинах ефірних олій. Важливо обирати торгові точки з гарною репутацією, оскільки в неперевірених магазинах можна придбати неякісну олію, яка може спричинити алергію та бути не надто ефективною.

Використання ветеринарних крапель на холку та нашийників з ефірними оліями зручне тим, що дія олій (будь-яких, не лише цитронели) у цьому разі триваліша, до 30 днів. Нанесення ж звичайної олії захистить тварину на 3-7 днів, або до першого ж душу.

Для екстреної обробки репелентом підійде звичайний діетилтолуамід — відома всім любителям лісу і дачі ДЕТА. Обов’язково зверніть увагу, щоб у репеленті була саме ця діюча речовина!

ДЕТА незручна для постійної обробки, вона вимагає регулярного, раз на 8 годин, нанесення і небажано, щоб кішка її злизувала. Але якщо перед від’їздом з дачі ви бачите, що кішка вся в блохах, це чудовий варіант, щоб не привезти комах додому.

Обробка приміщення

Використовують ті ж групи препаратів, що і для обробки тварин. Добре зарекомендували себе для обробки приміщень ФОС і ціанопіретроїди. Але спочатку застосовують механічне очищення за допомогою пилососа (звертаючи особливу увагу на щілини, м’які меблі, задні стінки корпусних меблів), вологе прибирання і тільки потім засоби. Можна використовувати одночасно кілька препаратів, а можна один. Майте на увазі: вам знадобиться як рідина для розведення у воді, щоб промити підлогу так, щоб вода із засобом затікала в щілини, так і спреї. Якщо підлогове покриття чутливе до надмірного зволоження, тоді для обробки плінтусів можна використовувати спрей.

Профілактика

Уберегтися від бліх практично неможливо. Але позбутися їх доти, доки у вашій квартирі не утворилося гніздо, досить легко. Поцікавтеся у сусідів-собачників, чи обробляють вони свого вихованця проти бліх. Крім того, можна обробляти дверний отвір ефірними оліями.

Якщо мешкаєте на перших і останніх поверхах, варто використовувати ефірні олії профілактично і періодично обробляти будь-якими засобами від комах можливі ворота для бліх — витяжки, сантехнічні шафи та інші подібні місця у квартирі.

Поради щодо здоров’я та харчування тварин у 2025.