Процес запального характеру, що виникає в повіці, також іменований блефаритом, супроводжується гіперемією слизових оболонок ока і провокує потовщення тканин. Причиною розвитку блефариту в домашньої кішки може стати механічне пошкодження (порізи гострими предметами, удари), подряпини під час бійок з іншими кішками, опіки хімічного типу, термічні травми.

Виникнення блефариту у кішки може бути спровоковано паразитарними захворюваннями, грибковою, бактеріальною або вірусною інфекцією. Крім цього, запалення повік виникає на тлі гострого дефіциту вітамінних компонентів, таких як вітамін А і С.

Власник кішки має уважно ставитися до свого улюбленця, помічаючи будь-які порушення у здоров’ї та стані. Якщо господар помітив ознаки запалення повік, не рекомендується займатися самолікуванням. Краще звернутися до ветеринарного фахівця для призначення адекватної терапії з урахуванням фактора, що спровокував розвиток патологічного процесу.

Причини блефариту

Перш ніж ветеринар призначає схему лікування блефариту у кішки, необхідно визначити фактор, що спровокував розвиток захворювання.

Досить часто власники кішок не надають належної уваги запальному процесу, плутаючи блефарит із запаленням кон’юнктиви. У таких випадках господарі самі закапують очі хворої тварини настоями трав або ж закладають куплені в людській аптеці мазі. На тлі такого самолікування тварина починає ще більше страждати, стан її погіршується.

Надзвичайно важливо любителям кішок розрізняти запалення повік і кон’юнктиви, що допоможе швидше звернутися до ветеринара і не затягувати з лікуванням. Варто зазначити, що блефарит часто виникає на тлі запалення кон’юнктиви і рідко є самостійним захворюванням.

Існує кілька видів блефариту, відповідно і лікування буде відрізнятися. Виділяють лускатий (простий) блефарит, мейбомієвий і виразковий.

Основними причинами розвитку блефариту у кішки є:

• Запалення шкірного покриву та механічні пошкодження повіки. Існують породи кішок, у яких є генетична схильність до завороту повік. У перських і гімалайських кішок досить часто діагностується така патологія, як неповне змикання повік. На тлі цієї аномалії очне яблуко і слизова оболонка подразнено і запалено. Порода бірманських кішок схильна до такої аномалії як двосторонній ряд вій. При цьому один із рядів вій починає вростати в повіку, провокуючи процес запального характеру.
• Кістозні новоутворення. Дермоїдні кісти є вродженою аномалією, формування якої визначено неправильним розвитком тканин епітеліального типу в момент розвитку ембріона. Дермоїди небезпечні тим, що повного виліковування не існує, тому всі сили спрямовані на підтримання нормального стану ока у хворої кішки.
• Реакції алергічного типу. Найбільш поширеною і маловивченою алергією є атопічний дерматит. Причина цього типу алергічної реакції криється у своєрідному збої організму і його здатності розпізнавати небезпечні чужорідні білкові компоненти.
• Патогенна бактеріальна мікрофлора. Шкідливі мікроорганізми, наприклад стафілокок, провокують розвиток блефариту. Такий вид запального процесу має схожі ознаки з ячменем, характеризуючись набряком і нагноєнням.
• Інфекції грибкового типу, віруси та кліщі. Спровокувати блефарит у кішок може герпесвірусна інфекція і демодекоз. Повного одужання від вірусу герпесу кішок не існує, так само як і від демодекозу. Завдання власника — зміцнити імунну систему тварини, мінімізувавши прояви захворювань. Варто звернути увагу на те, що демодекоз може стати причиною летального результату, виснаживши організм кішки.

Симптоми та діагностика

Блефарит має кілька основних ознак, за якими досвідчений власник або кваліфікований ветеринарний лікар може поставити діагноз. Загальними симптомами розвитку блефариту у кішок є відчуття свербіння, виділення прозорого ексудату з області слізного каналу, набряклість повік і гіперемія. Кішка намагається лапами терти око, провокуючи поширення запального процесу і посилюючи патологічний стан.

Залежно від видів блефариту, ознаки будуть відрізнятися. Визначають такі види:

• Лускатий блефарит — найбільш часто діагностований вид запального процесу. Ознаками лускатого запалення повік є поява свербежу та набряку очей. Краї повік стають потовщеними і щільними. У ділянці росту вій відзначається поява сіруватих на вигляд лусочок. З розвитком захворювання на місці лусочок з’являється гнійний ексудат, а потім вії починають випадати разом із фолікулами.
• Блефарит виразкового типу — є вторинним типом запального процесу, що не виникає самостійно. Це ускладнення не вилікуваного лускатого блефариту. Гнійні скоринки, що з’явилися, з плином часу відпадають, а на їхньому місці утворюється ранова поверхня, яка тривалий час не гоїться — виразки. Відкрита рана — вхідні ворота для патогенної мікрофлори. З перебігом патологічного процесу уражені ділянки рубцюються, шкірні покриви стягуються до країв рани, провокуючи виворіт повіки або ж її заворот. При цьому вії припиняють рости після випадіння, що призводить до неповного закриття очної щілини. 
• Запалення повік мейбомієвого типу. Цей вид блефариту трапляється рідше у кішок, ніж попередні два типи захворювання. Причиною мейбомієвого блефариту стає підвищена секреція специфічного ексудату, що виробляється мейбомієвими залозами. Уражається край повіки, вона помітно потовщена і геперемована. Гнійний ексудат унаслідок вторгнення патогенної мікрофлори, проникає в протоки самих залоз, провокуючи сильні набряки.

Для того щоб поставити точний діагноз, ветеринарний лікар проводить збір анамнезу, загальний клінічний огляд і призначає лабораторні аналізи. Під час діагностичних досліджень важливо виключити супутні хвороби очей, які можуть супроводжувати блефарит.

Лікар проводить огляд і оцінку пошкодження повіки та самого ока. При серйозних змінах, терапевтичні заходи проводяться невідкладно, що дає змогу зберегти зір улюбленцю.

Діагностика проводиться з використанням спеціальних приладів — щілинна лампа. Це дає змогу не тільки встановити наявність блефариту, а й визначити причину розвитку патології, а також тип захворювання. Запобігти розвитку паразитарних та інфекційних процесів дають змогу спеціальні аналізи — змиви та зішкрібки, проведені з поверхні повіки.

Обов’язковим аналізом є забір крові, що дає змогу дати оцінку загальному стану організму кішки, а також визначити наявність супутніх захворювань. Проводиться біопсія тканин у ділянці уражених повік. Отримані результати проведених аналізів дають змогу розробити схему терапії, максимально точну для якнайшвидшого одужання.

Лікування та профілактика

Терапевтичні методики при діагностованому блефариті передбачають комплексний підхід. Завдяки поєднанню кількох методик, спрямованих на усунення основної причини, що спровокувала запальний процес, одужання настає швидше.

Якщо причиною блефариту стає патогенна мікрофлора, лікувати запалення доцільно антибіотиками широкого спектра дії. Супутнім є введення специфічних білкових компонентів — імуноглобулінів, що підтримують захисні сили організму. Якщо причиною блефариту стала вірусна мікрофлора — проводиться противірусна терапія.

Лікування блефариту, спричиненого підшкірним кліщем, досить тривале і займає не один місяць. Важливо знати, який вид підшкірного кліща у кішки, і вжити відповідних заходів щодо ліквідації наслідків. Запобіжних заходів необхідно дотримуватися і для того, щоб власник сам не заразився підшкірним кліщем, оскільки деякі види є зооантропонозами.

Блефарит, що виник на тлі грибкової інфекції, так само як і ураження кліщем, потребує тривалого лікування. Якщо блефарит спричинений трихофітією, то в такому разі лікування полягає в триразовій вакцинації та застосуванні фунгіостатичних мазей. У разі ураження грибками роду Мікроспорум, терапія тривала і не завжди призводить до 100% лікування. Проводиться лікування спеціальними мазями, протибактеріальними суспензіями та емульсіями.

Запалення повік, спричинене алергічними реакціями, потребує корекції раціону харчування (оскільки більшість алергій харчові), а також введення спеціальних протигістамінних лікарських засобів. Без визначення та усунення джерела алергічної реакції, захворюванню не можливо запобігти.

Заходи профілактики блефариту полягають у дотриманні кількох основних правил. Так, запобігти розвитку блефариту вірусної етіології можливо, якщо проводити своєчасні вакцинації. За допомогою вакцин можна запобігти розвитку трихофітії.

Уникнути зараження бактеріальною мікрофлорою або ж підшкірними кліщами складніше. Для цього необхідно захистити свою кішку від контакту зі свідомо хворими і бездомними тваринами. У разі будь-яких проявів нездоров’я у кішки, сльозоточивості очей, набряку або почервоніння, необхідно невідкладно звертатися до ветеринарної клініки, що дасть змогу запобігти переходу блефариту в більш серйозні та небезпечні патології.

Як змінився світ тварин у 2025 році — наш погляд.