Аутоімунна недуга, хронічного характеру — червоний вовчак, виникає внаслідок збоїв у роботі ендокринної системи. У результаті гормональних порушень, імунна система організму починає атакувати здорові клітини власного організму. Захворювання вважається досить рідкісним, але ветеринарні фахівці пов’язують це з недостатньою діагностикою. Пов’язано це з тим, що порушення в організмі аутоімунного характеру можуть розпізнати небагато фахівців.

Причини червоного вовчака у собак

Системний червоний вовчак у собак являє собою мультисистемне захворювання, аутоімунного характеру з формуванням антитіл проти аутоантигенів. Найбільше скупчення специфічних утворених комплексів діагностується в області клубочкових зон ниркових структур, синовіальних оболонках бурс (суглобових сумок), шкірних покривах і кровоносних судинних сплетіннях. Існує низка порід, у яких є генетична схильність до розвитку червоного системного вовчака. До цього списку входять:

• коллі;
• вівчарки;
• пуделі;
• ірландські сетери.

Зверніть увагу! У переважній більшості системний вовчак діагностується у породи німецька вівчарка. Характерні ознаки захворювання проявляються у віці старше 6 років. При цьому стать і характеристики фізичного стану не відіграють ролі.

Сучасна ветеринарна медицина не може чітко дати відповідь, що є причиною виникнення червоного вовчака. Переважна більшість ветеринарних лікарів схильні стверджувати, що причиною розвитку аутоімунного захворювання є схильність по генетичній лінії до різного роду процесів запального характеру, а також сприйнятливість до інфекційних уражень. Важливу роль у розвитку системного червоного вовчака відіграє кількість ультрафіолетового випромінювання. Під час наукових досліджень було відзначено, що тварини, які проживають на вулиці, частіше піддаються аутоімунним захворюванням, ніж їхні родичі, які рідше контактують із прямими ультрафіолетовими променями.

Симптоми червоного вовчака

Характерні ознаки системного червоного вовчака у собак залежать від типу антитіл, що виробляються організмом, а також від місця розташування базових ушкоджень. Негативний вплив може бути посилений генетичними факторами, а також поганою екологічною обстановкою, інфекційними захворюваннями. Нерідко симптоми червоного вовчака починають яскраво проявлятися після прийому медикаментозних засобів. За системного вовчака спостерігаються характерні зміни з боку:

• Опорно-рухового апарату та м’язових структур — больові відчуття та запальні процеси в бурсах (суглобових сумках), виражена кульгавість, болі та слабкість м’язового скелета.
• Шкірний покрив — виразки на слизових оболонках (навколо пащі, носових ходів і анального отвору). Виникнення у пса виразок призводить до повної втрати апетиту і сильного виснаження. Шерсть починає випадати, змінювати свій колір, а шкіра в певних ділянках стає гіперемованою.
• Ниркові структури — прояв симптомів червоного вовчака в ділянці розташування ниркових структур становить небезпеку, адже чинить негативний вплив на весь організм тварини загалом. Діагностується збільшення нирок і печінки, порушується нормальний процес згортання крові, лімфатичні вузли запалюються і збільшуються.

Однією з найхарактерніших ознак початку червоного вовчака є наявність кровотеч із носової порожнини. Надалі розвиваються гіперемія слизової оболонки носа та виразки.

Діагностика та лікування

Аутоімунне захворювання діагностується досить складно, і для точного встановлення діагнозу необхідне проведення низки специфічних аналізів. У разі підозри на системний вовчак призначається загальний аналіз крові, біохімічне дослідження і загальний аналіз урини. Важливим під час постановки діагнозу є точний збір анамнезу — початок симптомів, раптовість і характер патологічних змін.

Досвідчені лікарі знають, що для точного встановлення діагнозу потрібне проведення досліджень на антинуклеарні тіла та антитіла з двоспіральною ДНК. Проводять також реакцію Вассермана — для дослідження крові на наявність сифілісу (за червоного вовчака аналіз хибнопозитивний). У деяких випадках проводять взяття проб тканин шкірного покриву або ж ниркових структур.

Якщо на момент звернення до ветеринарної клініки собака перебуває у важкому стані, а кров’яні тільця починають посилено розпадатися — тварину госпіталізують. У разі слабко виражених уражень органів, призначається амбулаторне лікування. Призначення терапевтичної схеми передбачає врахування форми недуги, стадії розвитку, ураження внутрішніх органів і віку вихованця.

Тварині забезпечують максимальний спокій і комфорт, необхідних для зниження навантаження на суглоби і кістки, запобігаючи їхньому руйнуванню. Необхідно також скоротити час перебування під прямими сонячними променями, вигулюючи вихованця виключно після заходу сонця. Основне лікування полягає в застосуванні медикаментозних засобів, що полегшують важкий стан хворої тварини і запобігають ускладненням на тлі аутоімунного захворювання.

Для зниження імунної реакції системи, застосовуються специфічні імунодепресанти та кортикостероїдні препарати. Уражені ділянки шкірного покриву обробляють протизапальними гормональними мазями. У разі великих ділянок ураження призначають ін’єкції Преднізолону і вітаміну Е (що дає змогу швидше відновлювати пошкоджені ділянки шкіри).

Лікування системного червоного вовчака зводитися до контролю за станом вихованця, а також усуненням основних симптомів. Тварини з вовчаком можуть жити довгі роки, але чим раніше власник звернеться до кваліфікованого лікаря при появі характерних ознак, тим ефективнішою буде терапія.

Профілактика та спостереження

Системний червоний вовчак є непередбачуваним захворюванням, а лікування вимагає тривалого часу. Спостереження за улюбленцем повинен проводити досвідчений ветеринар, який відмічає поліпшення або погіршення в стані здоров’я. При діагностованому червоному вовчаку потрібне систематичне спостереження лікарем кожні 7 днів. Подальше відвідування визначає сам лікар виходячи з клінічної картини перебігу захворювання.

З метою профілактики, необхідно проводити огляди тварини і здавати необхідні аналізи один раз на рік. Також важливо обмежити перебування собаки на відкритому сонці (стосується всіх собак). Тварин з діагностованим червоним вовчаком не рекомендується пускати у в’язку і отримувати від них потомство.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.