Атрофія підшлункової залози — часткове, а потім і повне заміщення активних гормон-продукуючих клітин органу на сполучну тканину. Процес характеризується функціональною недостатністю.

Захворювання може виникнути у будь-якої тварини, але діагностується здебільшого у собак, рідше у котів. Статистичні дані свідчать про те, що 70% тварин патологія зачіпає собак породи німецькі вівчарки, 20% жорсткошерстих коллі і тільки 10% віддано для інших порід. У котів патологія не часта і здебільшого, як наслідок панкреатиту.

Захворювання вивчено недостатньо. Зокрема не зрозуміла причина виникнення.

Етіологія

У процесі досліджень було з’ясовано, що причиною можуть бути механічні пошкодження органу (внаслідок удару, забиття, здавлювання), захворювання пухлинного характеру, порушення судинної системи, що живить орган.

Атрофія може починатися поступово і обчислити інтервал часу поки що не є можливим. Вікова група також не має значення, оскільки хвороба реєструється як у молодому віці, так і в більш старому.

Невідомо й те, як саме починається атрофія. Острівці Ларгенганса розташовані переважно у хвостовій частині підшлункової залози і становлять лише 2% від загального обсягу. Доведено той факт, що в разі порушення функціонування вивідних проток починається атрофія всього органа, хоча сам він не має пошкоджень.

Експериментальним шляхом також доведено, що деякі хімічні сполуки впливають на клітини залози та можуть призводити до їхньої загибелі, і, як наслідок, атрофії всього органу.

Атрофія не є вродженою патологією, чітко простежується генетична схильність. Це свідчить про аутосомно-рецесивний тип успадкування.

Симптоми

Основою клінічної картини є сильний голод тварини. Собаки перебувають у постійному пошуку корму. Поїдання його відбувається швидко і без попереднього аналізу (обнюхування). Порції корму збільшуються, але тварина залишається голодною. Зміна корму, його складу, не призводить до будь-яких результатів.

Акт дефекації частішає, кількість калу значно збільшується. Фекалії не структуровані, м’які й іноді рідкі, з домішками слизу і піни. Випорожненням притаманний кислий запах. За кольором від жовтого до глинисто-коричневого. Якщо тварина годується не професійними кормами, а «зі столу», то можна спостерігати неперетравлювані частинки. Особливо це помітно за вуглеводного (не властивого м’ясоїдним тваринам) типу годівлі.

Загальний стан тварини задовільний. Підвищення температури тіла не спостерігається.

Шерсть стає скуйовдженою, тьмяною, погано утримується, на шкірних покривах може розвиватися лускатий дерматит.

З плином часу відбувається схуднення тварини, незважаючи на сильний голод і достатній прийом корму.

Діагноз

Діагностика проводиться на підставі клінічних ознак і результатів лабораторних досліджень.

Для досліджень у лабораторію відправляють сироватку крові, де визначають імунореактивність трипсину. Використовують також ELISA тест на наявність еластази в калі. Чутливість методу 95% і дає чітке уявлення про функціонування секреторних ацинусів.

Диференціальна діагностика має бути проведена особливо ретельно. Необхідно виключити наявність гельмінтів, бактеріальну інфекцію, ентериту, захворювання пухлинної природи.

Лікування

До встановлення діагнозу проводять курс терапії антибіотиками широкого спектра або тими, на які виявлено чутливість мікрофлори за результатами лабораторного дослідження.

Призначають ферментативні препарати замісної терапії (панзинорм, панкреатин). Лікарські засоби (порошкоподібні) підмішуються тваринам у корм. Спільно призначають блокатори гістамінних рецепторів, які сприяють зниженню секреції шлункового соку, що своєю чергою зменшує його дію на ферменти. Також призначають препарати блокатори протонного насоса (омепралоз, езомепралоз).

Унаслідок не засвоєння поживних речовин проявляється дефіцит вітамінів, тому необхідні призначення курсу вітаміну В12, тривіт, тетравіт.

Призначається дієтичне, поживне, легкозасвоюване раціональне годування. З раціону прибираються вуглеводисті корми або їх сильно обмежують. Вводять у раціон доброякісні корми тваринного походження.

Про позитивні зрушення свідчитиме поліпшення стану здоров’я тварини через 1,5-2 тижні.

Профілактика

Лікування тварини здійснюється протягом усього життя. Навіть якщо самопочуття покращиться, тварина може залишатися з малою вагою. Однак 20% тварин не реагують на курс лікування, і захворювання закінчується летальним результатом.

Як змінився світ тварин у 2025 році — наш погляд.