Порушення в стані здоров’я домашнього улюбленця, що проявляються різким збільшенням живота в об’ємі, може вказувати на розвиток низки патологічних змін, серед яких і водянка черевної порожнини. Іншими словами водянка іменується як асцит, що тягне за собою серйозні ускладнення для здоров’я собаки.

Без своєчасної кваліфікованої допомоги у вихованця можуть розвинутися проблеми в нормальному функціонуванні дихальної та серцево-судинної системи. Можливий розвиток недостатності серця і легенів, що тягнуть за собою летальний результат.

Асцит не є самостійним захворюванням — це специфічний симптом, який вказує на розвиток небезпечних патологій. Необхідно розуміти, що стало причиною розвитку водянки черевної порожнини. Це дасть змогу усунути основний чинник і уникнути надалі ускладнень.

Причини патології

Водянка являє собою патологію, що характеризується скупченням серозної рідини в ділянці очеревини. У нормальних умовах серозна рідина, що виділяється організмом у малих кількостях, необхідна для ковзання органів усередині. Крім цього, специфічна внутрішньочеревна рідина виконує функцію захисту.

У разі розвитку водянки черевної порожнини серозної рідини виділяється надмірна кількість, вона не встигає абсорбуватися тканинними структурами, накопичуючись між органами.

Водянка в ділянці черевної порожнини ніколи не з’являється на порожньому місці. У всіх клінічних випадках асциту передує серйозне захворювання.

Подальша тактика розроблюваного лікування залежить від типу основної патології. Основними факторами, що провокують розвиток асциту у собак, стають такі причини:

• доброякісні та злоякісні новоутворення в органах черевної порожнини;
• запалення стінок черевної порожнини;
• різке зниження рівня білкових компонентів у кров’яному руслі;
• захворювання респіраторного тракту і патології міокарда;
• порушення в роботі печінкових структур і ренальної системи;
• виснаження організму або ж навпаки, розвиток ожиріння;
• ураження паразитарними організмами;
• серйозні травми очеревини.

У ветеринарії виділяють цілу групу ризику. Асцит розвивається у тварин незалежно від породних і статевих приналежностей. Патології внутрішніх органів, що провокують розвиток гіперсекреції серозної рідини, можуть виникати при недостатніх фізичних навантаженнях, неправильному раціоні утримання. Як правило, водянка розвивається у старих собак через вікові зміни.

Симптоми та діагностика асциту у собаки

Власники собак, нерідко плутають перші ознаки розвитку асциту з настанням вагітності. Собаки з ожирінням завжди мають великий живіт і невеликі зміни в обсягах не привертають увагу власника.

У деяких випадках, збільшення живота плутають із метеоризмом. Важливо уважно стежити за станом тварини, що дасть змогу відрізнити вагітність, здуття або ожиріння від розвитку асциту. Це необхідно, щоб своєчасно надати вихованцеві необхідну допомогу. Ознаками розвитку асциту у собаки стають:

• Різке збільшення розмірів живота в об’ємі. Це найперший симптом розвитку водянки черевної порожнини у собаки. У клінічних випадках зареєстровані випадки скупчення серозної рідини у великих кількостях — до 20 літрів у великих собак. При цьому переміщення ексудату всередині черевної порожнини відмінно простежується. Особливо при зміні положення — коли собака стоїть, рідина відтягує шкіру вниз, а коли тварина лежить, живіт випирає з боків.
• Зміна ваги і прийняття неприродних поз під час відпочинку тварини. Також можлива зміна ходи в процесі прогулянок — тварині доставляє дискомфорт будь-який рух.
• Зміна стану шерстного покриву — волоски стають тьмяними, шерсть виглядає недоглянутою.
• Зниження апетиту або відмова від корму, хоча живіт у собаки має вигляд, як при переїданні.
• Зниження активності, апатичний стан і слабкість. Проблеми з диханням, розвиток тахікардії на тлі патологічних змін у міокарді.
• Гарячкові стани, зміна відтінку видимих слизових оболонок унаслідок проблем із роботою внутрішніх органів (у разі патологій серця спостерігається ціаноз, а в разі захворювань печінки — іктеричність).
• Коматозний стан — при розвитку асциту і відсутності своєчасної допомоги вихованець може впасти в кому.

Запідозривши зміни в стані здоров’я собаки, власник обов’язково повинен проконсультуватися з ветеринарним фахівцем. На огляді у лікаря в клініці, проводиться загальний клінічний огляд.

Спеціаліст проведе необхідні вимірювання, проведе аускультацію і пальпацію. Далі проводяться супутні дослідження, що дають змогу виявити не тільки сам асцит, а й фактори, що спровокували розвиток патології.

Проводяться обов’язковий забір крові, ехокардіографія та біохімічний аналіз крові. Серед діагностичних заходів, що проводяться в клініці для встановлення діагнозу, значаться також:

• ультразвукове та рентгенологічне дослідження;
• прокол черевної стінки для забору рідини і подальшого дослідження на цитологію.

Останній діагностичний захід — пункція, дає змогу визначити природу походження рідини, що скупчилася в черевній порожнині. Крім асциту, причиною збільшення живота в об’ємі може бути внутрішня кровотеча, що розвивається в результаті травми, скупчення сечі в момент розриву сечового міхура.

Спровокувати різке збільшення черевної порожнини в об’ємі здатні такі серйозні патології, як перитоніт або піометра (скупчення гною).

Лікування та профілактика

Після встановлення точного діагнозу лікар розробляє тактику подальшого лікування. Насамперед, проводиться терапія, спрямована на усунення базової причини, що спровокувала розвиток асциту. У деяких випадках, коли вилікувати тварину повністю немає можливості, проводиться симптоматична терапія, основною метою якої є підвищення якості життя улюбленця.

При скупченні в черевній порожнині великої кількості серозної рідини, виникає здавлювання органів і тиск в області діафрагми. Розвивається дихальна недостатність. З метою полегшення стану тварини, асцитну рідину видаляють за допомогою проколу очеревини.

Проведення маніпуляції має здійснюватися професіоналом, оскільки різкий перепад тиску здатний провокувати розвиток недостатності серця гострого типу. Попередньо перед процедурою роблять місцеве знеболювання. Агресивно налаштованим тваринам вводять загальний наркоз.

Призначаються внутрішньовенні вливання спеціальних розчинів, а також ін’єкції лікарських препаратів. Лікування проводиться з використанням таких засобів:

• призначення сечогінних препаратів для виведення зайвої рідини з організму — Діакарб, Фурасемід;
• введення серцевих препаратів — Кофеїн, Кордіамін;
• переливання крові та киснева терапія (у разі серйозних змін у роботі респіраторного тракту);
• антибіотикотерапія — необхідна для запобігання розвитку бактеріальних інфекцій на тлі асциту.

Якщо причиною розвитку асциту у собаки стали захворювання ренальної системи, необхідне введення лікарських засобів, що усувають прояви патології, наприклад, спазмолітики. У разі діагностованих гельмінтозів — проводитися лікування з використанням протипаразитарних засобів.

Обов’язковим пунктом терапії при діагностованому асциті в улюбленця, є спеціальна дієта. У раціоні собаки має переважати легка їжа — відварене м’ясо нежирних сортів, крупи, зварені на воді, нежирні кисломолочні продукти, відварені овочі, окрім тих, що можуть спричинити здуття — капуста, редиска. З раціону необхідно виключити будь-які види ковбасних виробів, прянощі (сіль, перець), сир і різні солодощі. Звісно, не можна давати вихованцеві жирні продукти.

Вихованці, які отримують готові корми, переводяться на високоякісну продукцію. Корми мають бути з високим вмістом білка. Якщо у собаки є супутні асциту патології, необхідно проконсультуватися з ветеринаром з приводу вибору лікувального корму.

Залежно від чинників, що спровокували розвиток патології, залежатиме подальший прогноз. Так, літні собаки часто мають проблеми з печінкою або нирками. Якщо у вихованця діагностовано цироз печінки або недостатність нирок, прогноз при асциті не втішний. Молоді тварини з гарним здоров’ям відновлюються повністю, якщо причиною розвитку асциту стали гельмінтози, ожиріння або ж травматичне пошкодження.

Завдання власника — при появі перших характерних ознак захворювання, звернутися за допомогою до ветеринарної клініки.

З метою профілактики розвитку асциту важливо уникати травм улюбленця, особливо в області очеревини, регулярно проводити протипаразитарну обробку. З метою запобігання асциту, необхідно стежити за будь-якими змінами в стані тварини і ходити на огляди до ветеринара, навіть якщо тварину нічого не турбує.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.