Грибкові інфекції нарівні з бактеріальними, дуже часто діагностуються у домашніх тварин. Деякі з цих інфекцій є умовно-патогенними, постійно оточуючи улюбленців, але за умови нормальної роботи імунної системи вони не розвиваються і, відповідно, не спричиняють патологічних змін. Одним з таких захворювань є аспергільоз, що являє собою грибкову інфекцію, широко поширену в навколишньому світі.

Як відбувається зараження собаки аспергільозом

Аспергільоз — звичайна пліснява, яка здатна утворювати величезну кількість спор, локалізуючись переважно в пилу, траві, шерсті або сіні. Захворювання, що вражає собак, поділяють за типом перебігу на локальне та генералізоване. Локальна форма характеризується ураженням навколоносових синусів і носової порожнини тварини. Розвивається ця форма захворювання в разі потрапляння спор грибка на слизові оболонки носових ходів.

Складнішою формою вважається генералізована, що проникає через респіраторний або травний тракт, але має властивість поширюватися організмом гематогенним шляхом, тобто мігрувати в крові.

Основний шлях передачі аспергільозу — повітряний. Попадання спор і конідій пліснявого грибка з довкілля на слизові оболонки ротової або носової порожнини призводить до розвитку захворювання. Міститися цвілевий грибок і його спори, можуть на:

• зернових;
• всіляких кормах, особливо вологих або тих, що утримуються в погано вентильованих приміщеннях;
• ґрунті;
• залишках рослинних компонентів (наприклад, тирса або сіно).

Грибок роду Аspergillus є сапрофітом і належить до умовно-патогенної мікрофлори. Це означає, що свої хвороботворні властивості грибок проявляє тільки за певних умов. Зазвичай схильні до аспергільозу собаки в молодому віці й ті, що проживають на вулиці. А ось генералізована, серйозна форма захворювання, часто діагностується у такої породи собак, як німецька вівчарка.

Основний фактор, що провокує розвиток аспергільозу в домашнього улюбленця — різке зниження захисних сил організму. Провокуючим фактором виступають і пухлинні патології в носових ходах або ж чужорідні предмети.

Плісняві грибки роду Aspergillus, а точніше їхні спори, мають стійкість до хімічних і фізичних впливів. Так, грибки гинуть тільки під впливом на них карболової кислоти і хлору протягом трьох годин, а під час кип’ятіння патогени втрачають свою активність протягом 10 хвилин. У навколишньому ж середовищі спори аспергільозу здатні зберігати свою заразність протягом 5-ти років.

Після проникнення спор грибка повітряним шляхом на слизові респіраторного тракту або ж аліментарно, разом з їжею, патогени починають активно виділяти ендотоксини та алергени. У переважній більшості клінічних випадків, аспергільоз вражає легеневі структури, вушні раковини і шкірні покриви. А ось генералізована форма захворювання діагностується в рази рідше. Схильні до генералізованої форми тварини з імуносупресією, а також породи собак-брахіцефалів, наприклад, мопси і пекінеси. Примітно, що до групи ризику входять і німецькі вівчарки, хоч і не є брахіцефалами. Фахівці припускають, що причиною розвитку аспергільозу у собак породи німецька вівчарка стає зниження дренування секрету в респіраторному тракті.

Серед провокуючих чинників також виділяють тривалу антибіотикотерапію, вроджені зміни імунної системи і раніше перенесені серйозні інфекційні ураження респіраторного тракту.

Симптоми аспергільозу у собак

Аспергільоз, хоч і виникає через активізацію умовно-патогенної мікрофлори, вважається досить серйозним захворюванням. За легкої форми патології, у собаки виникають виділення з носових ходів, які не зникають навіть під час проведення антибіотикотерапії. Може виникати кашель, проблеми з диханням і чхання.

У разі залучення до патологічного процесу ґратчастої пластини носа, не виключається грибкове ураження структур головного мозку. У результаті, це призводить до появи неврологічних розладів.

Якщо аспергільоз генералізованої форми, відзначається ураження багатьох внутрішніх органів. Так, у разі ураження ниркових структур з’являється кров у сечі, у разі ураження мозку — неврологічні розлади. Часом відзначається лихоманка, проблеми з апетитом, різке збільшення в розмірах лімфатичних регіонарних вузлів.

Основна симптоматика аспергільозу проявляється такими ознаками:

• виникнення рясних слизових, а потім гнійних виділень із носових ходів у собаки;
• хворобливими відчуттями в передній частині морди;
• постійне чхання, підвищення температурних показників тіла;
• поява кровотеч із носа;
• проблеми з диханням.

У запущених випадках перебігу аспергільозу в собак виникає ризик розвитку остеомієліту, пневмонії, некрозу кісток носової раковини, а також піднебіння, лобової пазухи та орбіти ока.

Нервові явища при ураженні головного мозку відбуваються внаслідок пошкодження і продірявлення пластинки носа. Хронічний перебіг аспергільозу у тварини характеризується атрофією жувальних м’язів і виразкою м’яких навколишніх тканин носа.

У домашніх умовах діагностика неможлива. Необхідне проведення низки серологічних досліджень в умовах ветеринарної клініки. Для встановлення точного діагнозу також необхідне проведення комп’ютерної або магнітно-резонансної томографії, рентгенографії та риноскопії.

Також важливим є проведення специфічних серологічних досліджень з метою диференціації захворювання від новоутворень у носовій порожнині, ринітів і синуситів, остеомієлітів і пієлонефритів.

Лікування аспергільозу у собак

На підставі отриманих результатів досліджень, ветеринар розробляє схему лікування пацієнта. При діагностованому аспергільозі у собаки, призначаються протигрибкові системні лікарські засоби — Тіабендазол, Кетоконазол, Флуконазол. Найефективнішим препаратом у боротьбі з аспергільозом вважається Ітраконазол. Протигрибкові препарати також можуть вводитися безпосередньо через ніздрі.

Терапія аспергільозу має бути комплексною, що містить у собі як системне, так і місцеве лікування. Лікування грибкової інфекції тривале. Часом затягується до півроку.

За генералізованої форми захворювання, крім системних протигрибкових засобів, призначають препарати, спрямовані на поліпшення функцій уражених органів.

У зв’язку з тим, що аспергільоз викликається умовно-патогенною мікрофлорою, профілактика захворювання полягає в підвищенні захисних сил організму. Необхідно забезпечити тварині правильний догляд, збалансоване харчування і регулярно відвідувати ветеринарного лікаря з профілактичною метою.

Важливим є і запобігання контакту собаки з пліснявими грибками. Тому корми необхідно зберігати в щільно закритій тарі, не допускаючи розвитку в ній цвілі. Не годувати тварину зіпсованими продуктами, особливо тими, які почали вкриватися пліснявою.

У зв’язку з тим, що аспергільоз може перебувати в сіні або траві, небажано використовувати для підстилки у вольєрах тирсу, солому або сіно, бо це підвищує ризики інфікування тварини грибками.

Технології у сфері догляду за тваринами: тренди 2025.