Тромбоцитопенія інфекційного типу або ж анаплазмоз у собак, являє собою небезпечне захворювання, що характеризується трансмісивною передачею. Причиною інфекційного ураження тромбоцитів крові стають патогенні мікроорганізми, що належать до найпростіших. Основна передача збудника — разом із кліщами.

Специфічної вакцини проти анаплазмозу не існує, тому власник собаки повинен проводити ретельну профілактику, для того щоб запобігти розвитку патологічних процесів в організмі.

Причини зараження анаплазмозом

У літературних джерелах можна зустріти інформацію, що збудником анаплазмозу є патогенні бактерії. Таке твердження є не зовсім вірним. Анаплазмоз провокують найпростіші мікроорганізми, що паразитують у самих клітинах крові.

Проміжним господарем анаплазм є кліщі, які передають інфекцію здоровій тварині під час укусу разом із секретом, що впорскується. Захворювання поширене в усьому світі, вражаючи не тільки домашніх улюбленців — собак, а й інших тварин.

Внутрішньоклітинні паразити — анаплазми, досягають високих концентрацій у плазмі крові за досить короткий проміжок часу. Анаплазмоз у собак провокує порушення і подальше руйнування клітин крові, що відповідають за згортання.

Уражені тромбоцити не відновлюються. У разі запущених патологічних процесів при анаплазмозі, вихованець може загинути внаслідок сильних внутрішніх геморагій.

Завдання власника — своєчасно виявити підозрілу симптоматику і звернутися до ветеринарного фахівця по допомогу. На початкових етапах розвитку інфекції в організмі, лікування досить продуктивне і дає позитивні результати.

Ознаки анаплазмозу, часом мають схожість з бартонельозом у собак, що викликаються бактеріальним мікроорганізмом. На відміну від анаплазм, бартонели вражають червоні кров’яні тільця (еритроцити), провокуючи їх склеювання.

Характерними проявами анаплазмозу у тварин є виникнення раптових гематом, досить великих за розмірами. Синці діагностуються у тварин, які спокійно відпочивали всю ніч. У виділених порціях сечі собаки спостерігається кров.

Симптоми та перебіг за стадіями

Анаплазмоз гранулоцитарного типу має схожу клінічну картину з піроплазмозом, що також передається домашнім тваринам від кліщів. Симптоми анаплазмозу виражаються в сильному пригніченні вихованця, відмовою від прийому їжі. Відзначається виражена слабкість у задніх лапах, розвиваються нудота і виверження шлункового вмісту.

Можлива поява гіпертермії та профузного проносу. Регіонарні лімфатичні вузли збільшуються в розмірі. Під час діагностичного ультразвукового дослідження відзначається збільшення кровотворного органу — селезінки.

Ускладнення при грануоцитарному анаплазмозі у вигляді приєднання секундарної мікрофлори і неврологічних порушень не рідкість. Тварина, що має сильний імунітет, здатна впоратися з анаплазмозом самостійно, без стороннього втручання.

Існує інший вид анаплазмозу у собак — тромбоцитарний. Являє собою більш небезпечну форму захворювання. Характеризується гострим перебігом. Протягом періоду від моменту проникнення збудників інфекції в організм до початку прояву характерних ознак найпростіші паразити активно ростуть і розмножуються в організмі, провокуючи відповідну реакцію імунної системи в разі перевищення концентрації анаплазм у плазмі крові.

Захисні сили організму починають активно знищувати уражені тромбоцити і червоні кров’яні тільця (в яких і локалізуються анаплазми), внаслідок чого розвивається специфічний патологічний стан — тромбоцитопенія.

Залежно від стадії перебігу анаплазмозу у собак, ознаки будуть відрізнятися. Розрізняють три основні стадії:

• Гостра — характеризується різким стрибком температури тіла у собаки до 40 градусів. Вихованець виглядає апатичним, знижується апетит, спостерігається млявість. Слизові оболонки бліді, порушується дихальна функція (тварина дихає часто, дихальні рухи слабкі). Гостра стадія може закінчитися повним одужанням самостійно, без лікарського втручання, а може перейти в наступну стадію.
• Субклінічна — характеризується відсутністю видимих змін з боку здоров’я тварини. Патогенні паразитарні мікроорганізми активно локалізуються в клітинних структурах селезінки. При ультразвуковому дослідженні тварини з підозрою на анаплазмоз, діагностується виражене збільшення селезінки. Субклінічна стадія може тривати кілька місяців або навіть років. Для діагностування анаплазмозу даної стадії необхідно проводити додаткові аналізи крові, що вказують на тромбоцитопенію і підвищений вміст білків крові — глобулінів.
• Хронічна — вважається однією з найнебезпечніших стадій анаплазмозу. Внутрішньоклітинні паразити розмножуються, заполоняючи собою всі клітини органів і систем. Собака, хворий на анаплазмоз хронічної стадії, відмовляється від корму, апатичний і ослаблений. Виникають зміни в показниках температури тіла — вона може підніматися і знижуватися до нормальних показників. У собаки діагностуються порушення в процесі дихання, воно стає частим і переривчастим. Виникають дисфункції травного тракту — нудота і розлад випорожнень. Лабораторна діагностика реєструє спленомегалію (різке збільшення в розмірах селезінки), анемію слизових оболонок, внутрішні геморагії. За відсутності своєчасного лікування, собака гине на тлі виснаження і внутрішніх кровотеч.

Діагностика та лікування анаплазмозу у собак

Анаплазмоз являє собою паразитарну інфекцію, яка складно піддається діагностиці. Поставити діагноз може досвідчений фахівець за зовнішніми ознаками, враховуючи й оцінюючи прояви патологічного процесу.

У разі підозри на анаплазмоз проводять лабораторну діагностику, що містить низку необхідних досліджень. Найбільш інформативним методом діагностики анаплазмозу у собак є серологічні дослідження — ІФА та ПЛР.

Проведення імуноферментного аналізу та полімеразної ланцюгової реакції необхідне для диференціації. Річ у тім, що прояви анаплазмозу мають схожу симптоматику з іншим небезпечним захворюванням, яке передається кліщами — піроплазмозом.

Діагностика необхідна для визначення тактики лікування. Нерідко в клінічній практиці ветеринарних лікарів діагностують два захворювання паралельно, тому застосовують кілька терапевтичних методик.

Незважаючи на те, що анаплазмоз проявляється серйозними патологічними змінами в організмі й важко діагностується, лікування захворювання досить просте. Призначається специфічний протимікробний препарат, що має підвищену чутливість до найпростіших внутрішньоклітинних паразитів — Доксицилін.

Від початку проведення терапії антибіотиком, відзначаються поліпшення в стані здоров’я тварини вже на 2 добу. Призначати лікарський засіб при анаплазмозі повинен виключно ветеринарний фахівець. Схема лікування залежить від індивідуальних особливостей тварини — породної приналежності, стану організму, віку вихованця.

Тривалість терапії від анаплазмозу становить від кількох днів до одного місяця. Після того, як курс лікування закінчено, необхідно обов’язкове проведення лабораторних аналізів для контрольного дослідження на наявність анаплазм у плазмі крові.

При лікуванні захворювання і після повного проходження курсу терапії, ветеринарні лікарі рекомендують почекати до півроку, щоб повторно здати аналізи на серологічні дослідження. Виявлення збудника інфекції в організмі є прямим показанням для повторного призначення Доксицикліну.

Ветеринарна статистика свідчить, що близько 28% всіх досліджуваних собак під час тесту на анаплазмоз показують позитивний результат. Примітно, що сам внутрішньоклітинний паразит при цьому в плазмі крові не виявляється. Для того щоб не займатися односкладовим але тривалим лікуванням анаплазмозу, рекомендується проводити профілактичні заходи.

Профілактика

Специфічної імунізуючої вакцини від анаплазмозу собак не існує. З метою запобігання захворюванню, необхідно дотримуватися профілактичних правил, що дають змогу знизити ризики розвитку патологічних процесів в організмі.

Для запобігання захворюваності, необхідно користуватися спеціальними засобами, що мають протипаразитарні властивості. Особливо актуально використовувати нашийники або краплі в період найбільшої активності паразитів.

Ветеринарні фахівці настійно рекомендують не дочекатися сезону піку активності іксодових кліщів, і проводити спеціальну обробку свого вихованця завчасно. Необхідно також проводити повторні обробки, дотримуючись інструкцій, що вказують правила використання спрею, нашийника або крапель від паразитів.

Після кожної прогулянки необхідно ретельно оглядати тулуб свого собаки, уважно досліджуючи зони за вухами, в ділянці вушної раковини, пахових і пахвових областей. У разі виявлення паразита на шкірі улюбленця, рекомендується звернутися до ветеринарної клініки, в якій досвідчені фахівці допоможуть знешкодити і видалити паразита, що присмоктався.

Розбір теми 2025 року.