Ветеринарні фахівці в клінічній практиці часто стикаються з різними захворюваннями, що вражають шкірні покриви домашніх улюбленців. Однією з найчастіших причин звернення власників кішок до ветеринарної лікарні є абсцес.

Особливо часто піддаються патологічному процесу кішки, які мають вільний доступ на вулицю. Саме дворові тварини частіше контактують з навколишнім світом, отримуючи каліцтва від своїх родичів під час бійок, при подряпинах гілками і колючими кущами. Варто зазначити, що, незважаючи на те, що вихованці, які віддають перевагу розміреному домашньому способу життя, також можуть страждати від абсцесу, що розвивається.

Абсцес — патологія, що представляє собою уражену ділянку на тілі кішки, заповнену гнійним ексудатом в результаті розвитку патогенної мікрофлори. Найчастіше у домашніх кішок діагностують абсцеси зубів, що розвиваються на тлі пародонтозу і відсутності своєчасного лікування. У результаті це призводить до серйозних порушень.

Другим за частотою діагностики є абсцес, отриманий під час бійки з родичами або ж собаками. Пошкодження, отримане твариною, не завжди своєчасно виявляє власник, відповідно занесена інфекція призводить до утворення нагноєння і нариву.

Абсцес може розвинутися на тлі укусів під час бійок із родичами. Саме в цьому випадку утворюється ранова поверхня, глибока, колотого типу. У ротовій порожнині домашніх кішок і собак завжди присутня умовно-патогенна мікрофлора. Під час вилизування рани кішка заносить інфекцію.

Затягнута ранова поверхня ізолюється від навколишнього світу, а інфекція перебуває всередині. Патогенні мікроорганізми, що швидко розмножуються, провокують появу гною. Самостійно організм не може впоратися з цим і відбувається розвиток абсцесу.

Поява абсцесу на будь-якій ділянці тіла тварини, провокує виникнення хворобливих відчуттів, загальне самопочуття вихованця погіршується. Небезпека утворення гнійного запалення полягає у високому ризику виникнення некрозу ділянки і подальшого сепсису. Основний спосіб терапії — хірургічне висічення і призначення терапевтичних доз антибіотика.

Причини виникнення

Абсцес являє собою патологію у вигляді запального процесу, що розташовується як на поверхні шкірного покриву, так і глибоко в тканинних структурах (абсцеси на внутрішніх органах). Гнійник несе в собі велику небезпеку для загального здоров’я тварини, нерідко загрожуючи її життю в разі проникнення гною в кров’яне русло і розвитку сепсису.

Залежно від місця розташування, абсцеси поділяють на кілька видів:

• Поверхневі — утворюються в області епідермісу і рідко провокують розвиток ускладнень. Часто самостійно проходять. Поверхневі гнійники не досягають великих розмірів і не несуть загрози для життя кішки.
• Глибокі — розташовуються глибоко під шкірою, вражаючи м’язові тканинні структури і жировий прошарок. Визначити наявність глибокого абсцесу можна виключно методом пальпації.
• Одонтогенні — абсцеси, місцем локалізації яких є ротова порожнина.
• Параанальні — абсцес параанальної залози у кішки розвивається на тлі запального процесу в залозах тварини. Параанальні залози є у самок і самців, являють собою невеликі мішечки, розташовані симетрично навколо анального отвору.
• Периферичні — запальні процеси, що локалізуються в ділянці шиї, голови та кінцівок тварини. Можуть бути поверхневими або глибокими.

Абсцес у кішок, у переважній більшості випадків виникає на тлі інфікування ранової поверхні. Інфекція може потрапити в рану і викликати утворення гнійного ексудату, навіть за невеликих розмірів пошкодження. Найчастішими причинами розвитку абсцесу в тварини в ділянці слизових оболонок або епідермісу, є:

• ушкодження механічного характеру, отримані вихованцем під час бійки з родичами (особливо часто це відбувається в період статевого потягу);
• вживання твариною їжі, в якій присутні дрібні кісточки;
• відсутність гігієнічних процедур у ділянці ротової порожнини (відбувається ураження слизових оболонок у пащі, що призводить до розвитку абсцесу);
• подряпини і пошкодження, отримані шипами, гілками або травою;
• пошкодження цілісності шкірних покривів унаслідок введення деяких лікарських препаратів, що мають погану розсмоктуваність;
• порушення правил асептики й антисептики лікарями в процесі проведення ін’єкцій (підшкірних, внутрішньовенних або внутрішньом’язових).

На місці пошкодження цілісності шкірного покриву не завжди утворюється мішечок із гнійним вмістом. Обумовлений розвиток абсцесу глибиною і величиною ушкодження, а також видом і кількістю патогенної бактеріальної мікрофлори, яка проникла всередину. Найчастішими причинами розвитку абсцесу стають стрептококова і стафілококова палички. Також в утворенні абсцесу беруть участь синьогнійна паличка, бактерії анаероби і мікоплазми.

У ветеринарній медицині існує група ризику, за найбільш частим розвитком абсцесів. До цієї групи відносять:

• безпритульних кішок і котів — саме вони найчастіше вступають у бійку з іншими кішками або собаками;
• самці — особливо в репродуктивному віці (як правило, до 7 років);
• самці не кастровані внаслідок постійного суперництва і розподілу територіальних кордонів;
• домашні кішки зі зниженим імунним статусом.

Симптоми

У кішки протягом життя абсцес здатний утворюватися кілька разів. У зв’язку з цим, власник тварини повинен чітко розуміти, як своєчасно розпізнати розвиток гнійного запалення для своєчасного надання допомоги.

Абсцес розвивається поступово, одна стадія змінює іншу. Що раніше було виявлено запалення, то вищі шанси на успішне і безболісне лікування. Ранні стадії утворення абсцесів, особливо підшкірних, успішно піддаються консервативному лікуванню без застосування хірургічного висічення.

Запальні процеси, що супроводжуються утворенням гнійного ексудату, виявити досить просто, якщо регулярно оглядати свого улюбленця на предмет пошкоджень. Те саме стосується й абсцесу параанальних залоз. Ця патологія не розвивається раптово, їй передують характерні зміни.

При всіх видах гнійних запалень, локалізованих під шкірним покривом, спостерігаються такі ознаки:

• Гіперемія ділянки ураження на шкірі або слизовій оболонці (діагностика абсцесу на цьому етапі можлива під час пальпації, візуально це зробити складніше).
• Виражена набряклість (у ділянці ураження починає утворюватися порожнина в міру розвитку запального процесу).
• Флуктуація — своєрідне набрякле набухання, що виникає на тлі скупчення гнійного ексудату в порожнині.
• Ділянки облисіння — шерсть починає випадати в місці ураження (особливо яскраво виражений подібний симптом при утворенні абсцесу на лапі).
• Виникнення ділянок некрозу — розвивається на пізніших стадіях у тварин, які страждають від недостатнього функціонування імунної системи (у кішок з хорошим імунним статусом, гнійник, що утворився, самостійно лопається, а вміст виходить назовні, в іншому разі гнійникоподібна мікрофлора починає роз’їдати навколишні здорові тканини, провокуючи розвиток некрозу).

Абсцес у кішки, що виник на щоці з внутрішньої або зовнішньої сторони, а також у ділянці щелепи, вуха або верхньої частини голови, характеризується підвищенням місцевої температури тіла, зниженням апетиту, вираженою болючістю. Кішка виглядає слабкою.

За відсутності своєчасної терапії, виникає ризик інфікування здорових тканинних структур, розташованих у безпосередній близькості з абсцесом. Надалі розвивається некроз, а інфекція здатна проникати в системний кровотік. Розвивається сепсис (зараження крові), що загрожує загибеллю вихованця.

Особливо небезпечне несвоєчасне лікування параанального абсцесу. Обумовлено це тим, що за відсутності терапії, що охоплює консервативні та хірургічні методики, гнійник з ексудатом, що самостійно розкривається, провокує утворення свища. Нерідко на тлі параанального абсцесу розвивається сепсис.

Діагностика та лікування

Уважний власник, який помітив зміни в стані улюбленця — пригнічення, відмову від корму, неспокійну поведінку, повинен звернутися до досвідченого ветеринара в лікарню. Тільки в умовах стаціонару клініки, кішці зможуть надати якісну допомогу і призначити лікування.

При діагностуванні абсцесу у кішки, часом ветеринарному лікарю досить проведення клінічного огляду. У деяких випадках призначаються додаткові дослідження, що дають змогу виявити збудника, який спровокував утворення підшкірного гнійника. Можливо, необхідне проведення декількох аналізів.

Якщо тварина почувається погано, проявляється гарячковий стан, вихованець відмовляється від корму, необхідно зробити діагностику для виявлення можливих гнійних запальних процесів. Ветеринарний фахівець під час проведення діагностики, відзначає ділянки матовості на шкірі. Вони можуть вказувати на наявність підшкірного абсцесу. Проводиться пальпація і вистригається шерстний покрив в області передбачуваного ураження. На пошкодженій ділянці відзначають свіжі сліди від тривалої рани, нанесеної зубами родичів. 

Методики лікування абсцесу у кішок і тривалості терапії безпосередньо залежать від тяжкості перебігу патологічного процесу. Лікування, як правило, амбулаторне на ранніх стадіях. Воно передбачає призначення протимікробних препаратів, а також медикаментозних засобів із протизапальним ефектом. Тривалість антибіотикотерапії не менше одного тижня.

У деяких випадках лікування антибіотиками широкого спектра дії продовжують до 14 днів. У разі діагностованого абсцесу у тварини призначають протимікробні засоби тетрациклінового і пеніцилінового ряду, а також цефалоспорини.

На жаль, абсцес у кішки виявляють тоді, коли порожнина, наповнена гноєм, має незабаром лопнути. У таких випадках проводиться хірургічна маніпуляція. Це дає змогу запобігти інфікуванню поруч розташованих здорових тканин.

Хірургічне втручання в разі великого розлитого абсцесу проводиться в кілька етапів. Перш за все, область розташування гнійного запалення очищають від шерсті (у необхідному місці кішку голять). Далі проводиться обробка антисептичними засобами та знеболення (добре зарекомендувала себе новокаїнова блокада). Ветеринарний лікар проводить розтин гнійника за допомогою спеціальних інструментів.

Розтин абсцесу у кішки включає в себе:

• очищення порожнини, що утворилася, від гнійного ексудату;
• видалення ділянок некрозу, а також можливих чужорідних тіл — бруду, скалок;
• фахівець встановлює дренажну систему, за допомогою якої зайву рідину з рани виводитимуть (зняття дренажу проводять у міру загоєння, як правило, на 3-й-5-й день);
• в очищену порожнину закладають антисептичні засоби у вигляді порошків або мазей (мазь Вишневського, іхтіолова мазь або тетрациклінова).
• на закінчення, лікар накладає пов’язку для закриття свіжої рани.

Після хірургічного втручання, кішці призначають курс протимікробних препаратів, що дозволяють запобігти розвитку патогенної бактеріальної або грибкової мікрофлори.

Правильно організований догляд за твариною після проведення хірургічної маніпуляції — важлива частина в загальному ході процесу реабілітації. До завдань власника входить регулярна обробка ураженої ділянки, своєчасна щоденна зміна пов’язки. 

Важливо розуміти, що розкривати абсцес, особливо той, що утворився в районі параанальних залоз у кішки, вдома не рекомендується, оскільки це загрожує розвитком ускладнень. Виникають ризики не тільки додаткового інфікування ураженої ділянки, а й небезпека видавлювання гнійного ексудату всередину глибоких тканинних структур. У таких випадках інфекція легко проникає в кров’яне русло і розноситься по всьому організму, провокуючи зараження крові або сепсис. Розвивається патологія швидко і призводить до загибелі вихованця.

У домашніх умовах провести оперативне втручання і ретельне очищення порожнини, заповненої гноєм, складно. Тому не рекомендується ризикувати, а відразу звертатися до ветеринарної лікарні по допомогу.

Профілактика локалізованого гнійного запалення у кішок полягає в дотриманні базових правил, серед яких значаться:

• обмеження вихованцеві вільного вигулу (за відсутності такої можливості, лікарі рекомендують провести стерилізацію або кастрацію самців, знижуючи ризики бійок із родичами);
• регулярне проведення планових імунізацій;
• ретельний підбір раціону (не можна допускати в їжі присутність грубих частинок і кісток);
• дотримання гігієни ротової порожнини (проведення чищення зубів кілька разів на тиждень, дозволяє запобігти розвитку запальних процесів на слизовій рота);
• своєчасна дезінфекція ранових поверхонь;
• ретельне дотримання стерильності під час вакцинацій та інших ін’єкційних процедур.

Абсцес — це небезпечний патологічний процес, на жаль поширений серед домашніх тварин.

Причинами розвитку захворювання можуть бути всілякі чинники і завдання власника не тільки постаратися максимально вберегти тварину від патології, а й своєчасно помітити перші ознаки нездоров’я улюбленця. Абсцес здатний розвиватися як у породистих кішок, так і їхніх дворових безпородних побратимів.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.