Абсцес (Abscessus) — це обмежена порожнина, що виникла під час проходження просторового, локалізованого, інфекційного, гострого запального процесу в пухкій клітковині, рідше — інших тканинах і органах.

Схильні до захворювання всі домашні та дикі тварини.

Етіологія

Причиною виникнення процесу є потрапляння в тканини патогенних організмів (стафілококів, стрептококів, синьогнійної палички та інших).

До розвитку абсцесу можуть призводити впливи на шкірні покриви подразнювальних, концентрованих речовин (кислоти, луги, скипидар).

Процес утворення може проходити поверхнево і глибоко. За стадією його поділяють на: той, що формується (у стадії дозрівання), і дозрілий, а також доброякісний і злоякісний.

Симптоми

Залежно від перебігу абсцес проявляє різну клінічну картину.

Поверхневі абсцеси, як правило, доброякісні. Формується такий процес протягом 5-7 днів, має чіткі межі та обмежений набряк тканин. Дозрілий абсцес м’який, часто саморозкривається. Виділення, що витікають, жовтого кольору зі специфічним запахом. Дно порожнини абсцесу вистелене грануляційною тканиною рожевого або світло-червоного кольору. Мікроорганізми в такому вмісті лізовані й під час посівів на поживні середовища росту не дають.

Іноді такі абсцеси не розкриваються, а інкапсулюються і набувають хронічного перебігу.

Доброякісні абсцеси не викликають занепокоєння у тварини. Температура тіла залишається в нормі.

Злоякісні абсцеси утворюють гарячий, болючий набряк. Грануляційний бар’єр формується повільно, можливий прорив із виходом вмісту і формування флегмони. Такий процес виникає за високої вірулентності мікроорганізмів.

Гнійні виділення брудно-бурого кольору, смердючі, рідкі. Піогенна оболонка не суцільна, брудно-коричнева. Стінки і дно вистелені омертвілими тканинами. За такого процесу спостерігається безліч ніш і кишень.

Місце абсцесу і близь лежачі тканини гарячі. У разі великого процесу тварина може проявляти ознаки занепокоєння.

За ступенем протікання відрізняють і холодний абсцес. Такий процес протікає довго. Ознаки запалення не виражені, підвищення температури і хворобливої реакції не спостерігається. У разі самостійного розтину утворюється свищ, який довго не загоюється. Дно і стінки абсцесу вкриті темно-фіолетовими грануляціями.

Різновидом холодного абсцесу є натічний абсцес. У цьому разі мікрофлора проникає по ходу судин у міжм’язові, підфасціальні, сполучнотканинні простори і там продовжує розвиток.

У овець і кіз такі абсцеси спостерігаються за бруцельозу, у великої рогатої худоби — за туберкульозу.

Метастатичні абсцеси утворюються в різних частинах і органах тіла як наслідок перенесення мікроорганізмів із вогнища. Найчастіше це спостерігається за сепсису і закінчується летально.

Асептичні абсцеси, що з’явилися внаслідок впливу кислот, лугів, скипидару, як правило, доброякісні та здатні до самостійного розтину і швидкої грануляції.

Діагноз

Під час діагностики застосовують пальпацію припухлості й за ступенем флюктуації визначають зрілість процесу.

У разі глибоких абсцесів метод пальпації не застосовний і проводять пункцію. Для цього проводять укол у місці найбільшої болючості голкою значного діаметра з мандреном. При досягненні місця передбачуваного процесу мандрен витягують і шприцом відтягують вміст.

Напружена й ущільнена стінка свідчить про інкапсуляцію процесу.

Диференціювати абсцес необхідно від гематоми (вона розвивається швидко), аневризми (під час пальпації зникає та добре пульсує), грижі (її вдається вправити, а припухлість зникає), новоутворень (дуже повільне зростання та відсутність флюктуацій).

Якщо немає можливості лабораторно ідентифікувати мікрофлору, що розвивається у вогнищі абсцесу, то це можна зробити за такими ознаками:

• стафілококовий гній густий, сметаноподібний із кислуватим запахом. За кольором білий або світло-жовтий. У великої рогатої худоби та свиней часто присутні нитки фібрину;
• стрептококовий — сіро-бурого кольору, рідкої консистенції;
• кишкової палички — коричневий, смердючий, рідкий;
• синьогнійної палички — смарагдово-зелений, густий, з характерним запахом:
• при хронічних процесах завжди густий із казеозними (сирними) масами.

Лікування

Дозрілі абсцеси якомога раніше звільняють від гнійних мас, проводячи розсічення без кишені (вниз) до грануляційного вала під місцевою анестезією. Порожнину промивають антисептичними розчинами низької концентрації, щоб уникнути руйнування грануляційного бар’єру. За необхідності порожнину пухко заповнюють дренажем із маззю Вишневського або синтаміциновою емульсією.

Лікування глибоких абсцесів передбачає застосування антибіотикотерапії з обов’язковим визначенням чутливості мікрофлори.

Злоякісні процеси лікують за допомогою глибокого висічення з вирізанням мертвих тканин і наркотизованих грануляцій, тривалого зрошення, застосування пухкого дренування і припудрювання складними складами антибіотиків.

Профілактика

Дотримання утримання, годівлі та експлуатації тварин, уникаючи травматизму.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.