Абсцес у собак.

Абсцес ― гнійне утворення (порожнина, гнійник, нарив) у м’яких тканинах запального характеру, відмежоване від здорових клітин капсулою. Може виникати у підшкірній клітковині, у внутрішніх органах. Усередині порожнини накопичується гній – наслідок некрозу тканини. Абсцес у собак розвивається, найчастіше, внаслідок проникнення в тканини піогенних бактерій, що викликають нагноєння: стрептококів, стафілококів. Можливе зараження тварин грибковою інфекцією, мікоплазмами, клостридіями.

Види абсцесу у собаки

Виділяють такі види абсцесу:

• поверхневий – виникає в підшкірній клітковині;
• глибокий – з’являється при глибокому пошкодженні тканин, захоплює м’язи, жирову тканину;
• гострий (гарячий) – розвивається швидко, характеризується яскраво вираженими симптомами;
• хронічний (холодний абсцес) – відрізняється чергуванням періодів загострення та ремісії;
• доброякісний – вміст порожнини заповнений лейкоцитами;
• злоякісний – у гнійнику переважають патогенні мікроорганізми.

За місцем розташування патологія у собак може бути біля анусу (параанальний абсцес), порожнини рота (одонтогенний), в паху і так далі. Нариви можуть бути поодинокі та множинні, розвиватися на внутрішніх органах.

Причини абсцесу собак

Найчастіше причиною розвитку патології стає травма будь-якої частини тіла та подальше проникнення в неї інфекції. Наприклад, абсцес на лапі може виникати при пораненні битим склом, під час бійки з іншими тваринами, при відкритих ушкодженнях м’язової кісткової тканини.

Запальний процес внутрішнього вуха може спровокувати нарив як у органі слуху, так і у мозку. Абсцес печінки може стати наслідком запалення пупкової вени, а абсцес молочної залози – результатом маститу.

Фактори, які найчастіше призводять до абсцесу у собак:

• антисанітарні умови утримання тварини;
• прогулянки у невідповідних місцях – з великою кількістю гострих гілок, будівельних відходів, шибок;
• недотримання правил антисептики під час проведення інвазивних заходів – ін’єкції, переливання крові;
• невчасне лікування інфекційних захворювань – інфекція переноситься лімфою, кров’ю;
• недостатня гігієна зубів;
• годування гострими дрібними кістками, які травмують слизову оболонку;
• низький імунітет;
• недостатня фізична активність – у собак деяких порід може спровокувати застій секрету анальних залоз з утворенням абсцесу.

З інших менш помітних причин можна відзначити переохолодження вихованця, особливо при короткій шерсті. Сюди ж відноситься недостатній догляд за собаками у віці або страждаючими ожирінням, які не здатні самостійно доглядати ануса.

Як проявляється патологія?

Симптоми абсцесу собаки залежать від його типу. Так поверхневі нариви може розпізнати навіть недосвідчений власник. Серед їх ознак:

• набряк ділянки шкіри або слизової оболонки, «випуклість», «шишка» – різного розміру, залежно від обсягу скупченого ексудату;
• під час пальпації відчуття «кульки»;
• розрідженість шерсті в місці гнійника, в деяких випадках утворення залисин;
• почервоніння шкіри чи слизової оболонки;
• болючість під час дотику.

Іноді змінюється поведінка собаки: вона стає млявою, погано їсть, мало рухається, спостерігається загальна слабкість, можливе підвищення температури. Поверхневі абсцеси м’яких тканин у процесі дозрівання можуть розкриватися самостійно з утворенням свищів і витіканням гнійного вмісту.

Внутрішні абсцеси у собак може діагностувати тільки ветлікар. Про їх розвиток можуть говорити такі ознаки:

• висока температура тіла – вище за 39,5 °С;
• відмова від їжі;
• лихоманка;
• біль – вихованець не може знайти зручну позу для сну, не дає торкатися, наприклад, до живота;
• задишка, відходження гнійного мокротиння – при локалізації патології у легенях;
• блювання, рідке випорожнення – при абсцесі в органах ШКТ;
• набряк морди, наприклад, у разі абсцесу у нирках.

Будь-який з перерахованих станів вимагає якнайшвидшого звернення до клініки, оскільки абсцес може розкритися будь-якої хвилини і стати причиною зараження крові.

Діагностика

Поверхневі нариви не потребують особливої ​​діагностики. Досвідчений ветеринар визначить абсцес у собаки за допомогою пальпації та огляду. В інших випадках буде потрібно ретельніше обстеження:

• аналізи крові, сечі;
• УЗД;
• КТ, МРТ.

При підозрі на абсцес молочних залоз, запальних вогнищ у ділянці голови, шиї, паху, діагностику слід проводити з особливою ретельністю. Від її результатів залежить стратегія подальшого лікування, саме у цих ділянках знаходиться найбільше скупчення кровоносних судин, проходять великі артерії та вени. Діагностична помилка може призвести до сумних наслідків.

Лікування абсцесу у собаки

Який спосіб лікування вибрати – консервативний чи хірургічний – залежить від стадії розвитку та типу абсцесу. На початкових етапах вдаються до медикаментозної терапії, у занедбаних випадках показано оперативне втручання.

Консервативна терапія

Після розтину абсцесу та промивання порожнини для подальшого лікування собаки використовують препарати наступних груп:

• антибіотики – знищують мікроби, запобігають розвитку вторинної інфекції;
• протизапальні;
• антисептичні – знезаражують;
• регенеративні – відновлюють цілісність шкіри;
• імуностимулятори;
• вітамінно-мінеральні комплекси.

При грибковій інфекції показано прийом протигрибкових засобів. Симптоматична терапія також включає застосування жарознижувальних, знеболювальних, антигістамінних та інших лікарських засобів.

Зовнішнє лікування передбачає накладення мазей, примочок з різним складом. Щоб полегшити проведення процедур, слід вистригти шерсть навколо рани. У перші дні лікування, для зниження інтенсивності запалення, допускається накладання «холоду» на ушкоджену область.

Відвідати клініку потрібно буде неодноразово для обробки рани та накладання нової пов’язки. У складних випадках буде потрібно внутрішньом’язове та внутрішньовенне введення ліків. При абсцесі після уколу можливе додаткове призначення масажу, але після усунення гострого запального процесу.

Хірургічний розтин абсцесу

Оперативне втручання використовують у разі внутрішніх занедбаних абсцесів, сильних болів, швидкого поширення інфекції, виникнення гнійників поблизу головних кровоносних судин. Залежно від особливостей патології та стану тварини застосовують загальну або місцеву анестезію.

Загалом операція протікає так:

• шерсть збривають, ділянку обробляють антисептиком;
• розкривають нарив, видаляють вміст, промивають;
• встановлюють дренаж;
• накладають шов.

У неускладнених випадках власник із вихованцем повертається додому. Іноді собака після операції залишається у стаціонарі для подальшого спостереження.

Як лікувати вдома?

Після повернення додому господареві собаки потрібно чітко дотримуватися рекомендацій фахівця. Необхідно стежити за регулярністю прийому ліків, забезпечувати чистоту та стерильність пов’язки. Якщо у рані знаходиться дренаж, потрібна обробка отвору антисептиками не рідше 2 разів на день.

Для попередження зняття пов’язки та розлизування рани, на собаку надягають спеціальний комір. У разі підвищення температури, появи набряку або ознак повторного нагноєння на місці розтину, погіршення стану вихованця, слід негайно доставити його до клініки.

Небезпечні наслідки та ускладнення

Якщо господар вчасно помітив у собаки симптоми абсцесу і одразу звернувся до ветеринарного лікаря, патологія зазвичай проходить швидко і без ускладнень. У запущених випадках можливі негативні наслідки:

• внутрішні нориці – стінка гнійника лопається, його вміст поширюється в навколишні тканини. Гній може потрапити у кишечник, головний мозок, призвести до руйнування кісткової тканини;
• зараження крові – потрапляння інфекції в кровотік може закінчитися летальним кінцем;
• гангрена – некроз навколишніх тканин може вимагати видалення важливих органів;
• загибель від ядухи – наслідок гнійної інфекції в дихальних шляхах.

Але навіть за відсутності ускладнень, перенесений запальний процес є серйозним ударом по імунній системі вихованця, тому наслідком може стати інше захворювання.

Прогноз та профілактика

Прогноз лікування поверхневого абсцесу, як правило, сприятливий. Щодо запущених і глибоких уражень тканин щось передбачати важко, оскільки результат залежить від різних чинників: місця та типу запалення, стану собаки, супутніх патологій, своєчасності звернення, правильності діагностики та багато іншого.

Профілактичні заходи включають такі рекомендації:

• забезпечити утримання собаки відповідно до санітарно-гігієнічних норм, регулярно змінювати підстилку, проводити обробку від комах тощо;
• стежити за станом зубів вихованця;
• не дозволяти гризти гострі предмети;
• не годувати дрібними кісточками;
• гуляти у перевірених, а краще – спеціально призначених місцях;
• сприяти фізичній активності собаки;
• не допускати розвитку ожиріння;
• виключити самолікування, застосування народних методів без згоди лікаря;
• своєчасно звертатися до ветлікаря у разі розвитку інфекційних захворювань;
• проводити регулярний огляд шкіри собаки щодо пошкоджень, подряпин, за необхідності обробляти ранки антисептичним засобом;
• якщо тварина схильна до застійних явищ у параанальних залозах, їй потрібно проводити періодичне чищення за умов клініки.

Часто задавані питання

Важливо знати: Абсцес у котів та кішок.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.