Абсцес у котів та кішок.

Абсцес – це нарив, або гнійник, відокремлений від здорових клітин капсулою. Він утворюється через проникнення в тканини інфекції, у результаті розвивається запальний процес. У котів абсцес може призвести до зараження крові та загибелі вихованця, тому потребує негайного звернення до фахівця. Зі статті ви дізнаєтеся, як розпізнати абсцес у кішки / кота, який він буває, що можна зробити в домашніх умовах.

Як з’являється абсцес?

Коли у кішки з’являється ранка, до неї може потрапити інфекція, яка викликає запальну реакцію. Клітини імунної системи «поглинають» інфекційних агентів, у результаті утворюється гній. Навколо цього вогнища формується оболонка, яка запобігає розповсюдженню інфекції на сусідні клітини. Капсула з гноєм, що міститься в ній, називається абсцесом.

Розвиток нариву відбувається поступово, у кілька етапів. Чим раніше було виявлено гнійник, тим більше шансів обійтися медикаментозними заходами. Буває, що патологія переслідує кішку протягом усього її життя: нещодавно вилікуваний гнійник згодом змінюється наступним, на тому ж місці чи іншому. Імунітет погіршується, виникає небезпека приєднання та розвитку вторинних патологій. У таких випадках тварина підлягає глибшому обстеженню для з’ясування причин та призначення відповідної терапії.

Що впливає на утворення нариву?

Рана не завжди супроводжується формуванням гнійної капсули. Велике значення у цьому має природа інфекції: до утворення гнійника призводять стафілококи, стрептококи, синьогнійна паличка, мікоплазми. Також на запальний процес впливає глибина ушкодження тканини.

Найчастіше абсцеси у котів і кішок виникають через травми, отримані в бійці, пошкодження шкіри або слизової оболонки гострими предметами – занозу, кістку, скло. Серед факторів розмноження інфекції в рановій поверхні можна відзначити:

• ослаблення імунітету;
• корм, який містить кістки;
• захворювання порожнини рота кішки, проблеми із зубами;
• невміле запровадження ін’єкцій, що призводить до формування «шишок»;
• порушення асептики під час хірургічних втручань;
• хронічні захворювання крові, внутрішніх органів

Хто входить до групи ризику?

Захворювання може виникнути у котів будь-якого віку та породи. Найбільше ризикують вихованці з вільним вигулом – ймовірність отримати травму у них набагато вища. Бите скло, гострі металеві предмети, падіння, конкурентна битва з родичами за першість, корм чи самку – найпоширеніші причини інфікування.

Вагітні кішки, у тому числі з несправжньою вагітністю, які нещодавно народили, вигодовують потомство, також входять до групи ризику. Інтенсивне утворення молока, набухання молочних залоз на тлі ослаблення імунної системи робить організм кішки сприйнятливим до інфекції. Переохолодження або пошкодження шкіри зубами та кігтями кошенят може спричинити абсцес молочних залоз у кішки.

Ще одна група вусатих вихованців із високою ймовірністю розвитку інфікування – ослаблені тварини. У цьому випадку мова може йти про тривале тяжке захворювання, тривале голодування, післяопераційний період. Також зустрічається вірус «котячого» імунодефіциту, при якому організм тварини не в змозі впоратися навіть із незначною подряпиною.

Деякі фахівці відзначають генетичну схильність до патології у котів сибірської та перської породи, мейн-кунів. У них найчастіше, ніж у інших вихованців діагностують абсцес параанальних залоз.

Види абсцесу у кішок

Залежно від локалізації запального процесу гнійник може бути:

• внутрішній – виникає в різних органах, наприклад, у легеневій, м’язовій, кістковій тканині;
• зовнішній – розвивається під шкірою, в товщі слизової оболонки, може виявлятися на лапі, холці, хвості.

Окремо виділяють параанальний та одонтогенний абсцес. У першому випадку гнійник пов’язаний із параанальними залозами тварини. У другому – з порожниною рота, коли запалення розвивається через механічне або хімічне пошкодження слизової оболонки, карієсу, руйнування зубів, стоматит.

Крім того, розрізняють такі види абсцесів:

• гарячі – протікають із яскраво вираженою симптоматикою;
• холодні ― течія прихована, без характерних ознак;
• доброякісні – дозрівають швидко, проходять без ускладнень;
• злоякісні – становлять небезпеку для здоров’я та життя кота;
• незрілі – мають нечітко окреслені контури, яскраво виражені припухлість, біль, почервоніння;
• зрілі – чітко видно обриси гнійника, капсула сформована, при пальпації відчувається рідина.

Гострий абсцес протікає виразно, швидко. При хронічній течії спостерігають чергування періодів затишшя та рецидивів протягом багатьох років.

Ознаки абсцесу

До основного симптому абсцесу у кішок відносять хворобливу припухлість шкіри у вигляді «гулі». У місці виникнення зазвичай спостерігається почервоніння, підвищення місцевої температури. Супутні ознаки залежать від локалізації нариву:

• на щоці, в пащі, на шиї – відмова від їжі через біль, мимовільне виділення слини, асиметрія мордочки, «запливливання» очей;
• на лапах – кульгавість, зниження активності;
• в області хвоста, ануса – проблеми з дефекацією, пошук місця для спорожнення кишечника, жалібне нявкання;
• на (в) молочній залозі ― кішка не допускає кошенят до годування, шкіра залози набуває синювато-багряного відтінку, із соска може виділятися невелика кількість гною.

Іноді навколо гнійника в кішки частково чи повністю випадає шерсть. Якщо абсцес дозрів і прорвався назовні, можлива поява різкого неприємного запаху, слідів гною з кров’ю чи ні.

Складніше виявити нариви, які утворилися на внутрішніх органах кота. Симптоми в такому випадку будуть схожі на ознаки багатьох захворювань: висока температура, відмова від їжі, розлади травлення тощо. Поставити точний діагноз можна лише за умов клініки.

Діагностичні заходи

Діагностика абсцесу в товщі шкірного покриву не становить труднощів. Лікарю достатньо зіставити розповідь власника та дані огляду. Можливе призначення аналізу крові, мікроскопічного дослідження ексудату, бакпосів. Щоб виявити глибокі утворення, знадобиться проведення МРТ. Магнітно-резонансна томографія покаже локалізацію запального процесу, наявність чи відсутність свищевих ходів, дозволить лікарю вибрати правильну тактику подальшого лікування.

Лікування абсцесу у котів

Метод лікування абсцесу у котів визначається стадією формування. На початковій, незрілій стадії або після самостійного прориву гнійника використовують консервативний підхід. При глибоких, небезпечних для здоров’я кота наривах вдаються до хірургічного розтину.

Медикаментозне лікування

Завдання консервативного методу полягає у знищенні інфекції, зупинці та усуненні запального процесу, прискоренні регенерації пошкодженої тканини. Для цього ветеринарний лікар може призначити такі препарати:

• антибактеріальні – найчастіше використовуються антибіотики широкого спектру пеніцилінового або цефалоспоринового ряду;
• нестероїдні протизапальні засоби або, навпаки, кортикостероїдні, залежно від ситуації;
• знеболювальні.

Ліки призначають у формі ін’єкцій, таблеток чи порошків, мазей. Якщо потрібно прискорити дозрівання, витягнути гній із осередку, лікар може прописати Іхтіолову мазь. Для загоєння рани підходить препарат Левомеколь, що має антибактеріальний та регенеративний ефект.

Зовнішньо за погодженням з лікарем можна використовувати компреси, просочені антисептичними розчинами, відварами лікарських трав. Холодні примочки використовують у перші дні запального процесу: вони мають протинабрякову, аналгетичну дію.

Хірургічне лікування

Хірургічний розтин абсцесу у котів проводиться в умовах клініки в комплексі з антибактеріальною терапією. Щоб усунути поверхневий нарив лікар розсікає тканини, промиває рану, обробляє лікарським розчином, накладає пов’язку або шви (якщо розріз має великі розміри). За потреби в рану встановлюється дренаж для виведення ексудату. Усі маніпуляції проводяться під місцевим чи загальним наркозом, залежно від рівня втручання.

У разі видалення абсцесу внутрішніх органів проводиться повноцінна операція під загальним наркозом. Чи можна буде забрати кішку додому, чи її потрібно залишити в клініці на деякий час – вирішує лікар. Усе залежить від того, наскільки далеко зайшов запальний процес та наскільки складною була операція.

Додатково ветеринарний лікар призначить вихованцю лікування антибіотиками, протизапальними препаратами, підкаже, які ліки використовувати у разі підвищення температури для зняття болю. Також фахівець обов’язково розповість, як і чим обробляти рану надалі.

Що можна і не можна робити в домашніх умовах?

До відвідування клініки власнику кішки потрібно стежити за її самопочуттям та станом гнійника. У жодному разі не можна видавлювати нарив, гріти його, намагатися розкрити самостійно шляхом проколювання, особливо якщо немає навичок надання подібної допомоги. Існує високий ризик розриву стінки капсули та проникнення гнійного вмісту у прилеглі здорові тканини та кров.

Якщо гнійник вже розкрився, слід обробити його антисептиками (перекисом водню або хлоргексидином) та накласти протимікробну мазь, наприклад, лінімент синтоміцину, або засипати стрептоцидом. Зверху обов’язково слід закрити рану пов’язкою. Далі потрібно відвідати ветклініку та проконсультуватися з лікарем, чи давати кішці таблетки, і якщо так, то які.

Якщо розтин абсцесу у кота провели у клініці, вдома залишається лише суворо дотримуватись рекомендацій фахівця. Окрему увагу слід приділити кільком моментам.

• Слідкувати за температурою тіла кішки. Якщо вона стає вищою за 39,5 ˚С через 2-3 дні після хірургічного втручання, потрібно обов’язково зв’язатися з лікарем, оскільки це може бути свідченням поширення інфекції та зараження крові. У перші два дні післяопераційного втручання невелике підвищення температури в межах 39,5-40 ˚С є нормою.
• Якщо в будинку є інші тварини або маленькі діти, бажано ізолювати кішку на деякий час, забезпечивши їй спокій.
• Щоб попередити розлизування рани, самостійне зняття пов’язки та інші втручання вихованця, рекомендується надягати на нього спеціальний захисний комір.
• Міняти пов’язку та обробляти рану потрібно щодня, якщо лікар не наказав іншого режиму.
• Фахівці не радять дезінфікувати рани засобами, які містять спирт, оскільки він чинить на шкіру подразнювальну дію і гальмує загоєння.

Про нормальний перебіг лікування абсцесу говорить зникнення почервоніння, відсутність набряклості шкіри навколо ранки. Приблизно до 3-5 днів після розтину з дренажу перестає виділятися ексудат. Про відсутність болю скаже той факт, що кішка дозволяє торкатися хворого місця, проводити обробки. У середньому процес загоєння займає 14 днів.

Які ускладнення можуть бути?

Сполучнотканинна оболонка абсцесу виконує захисну роль: вона запобігає поширенню інфекції в інші тканини. Порушення її цілісності може статися внаслідок механічного тиску, нагрівання гнійника, розчинення. Слабка капсула найчастіше спостерігається у кішок, літніх вихованців, тварин з серйозними імунними проблемами. Це призводить до розвитку ускладнень:

• флегмони (підшкірного запалення);
• гангрени (омертвіння тканин);
• перитоніту (запалення черевної порожнини);
• менінгіту (запалення головного мозку);
• зараження крові.

У запущених випадках і за хронічних абсцесів можливе утворення свищевого ходу. Свищ – це своєрідний тунель, стінка якого утворена сполучною тканиною. Він служить продовженням капсули, і по ньому гнійний ексудат може вільно потрапити до сусідніх органів.

Інфекція поширюється по сусідніх тканинах дуже швидко, тому відсутність лікування може призвести до загибелі тварини.

Заходи профілактики

Так як основна причина абсцесу у котів і кішок – потрапляння інфекції у відкриту рану, профілактика, в першу чергу, полягає в захисті тварин від травм. Якщо кішка гуляє «де хоче», потрібно щоразу проводити її огляд після повернення додому. При виявленні ранки слід одразу обробити її антисептиком.

По темі:

• Аптечка для улюбленця: що в ній має бути?
• Як надати першу допомогу кішці: 5 порад.

Щоб кіт не виявляв агресію або не вплутувався в бійку за самку, фахівці рекомендують його каструвати. Такі вихованці спокійніші і менше цікавляться протилежною статтю.

При низькій активності кота, ожирінні, проблемах з кишечником потрібно регулярно приводити його в клініку для чищення параанальних залоз. Щоб уникнути розвитку одонтогенного абсцесу, потрібно ретельно стежити за станом зубів та харчуванням тварини, виключити з раціону кістки.

Попередити запальний процес молочної залози у вагітної або кішки, яка годує, можна шляхом регулярного огляду шкіри, обробки сосків і відлучення кошенят (якщо є необхідність). Кошенятам потрібно стригти пазурі в міру їхнього відростання, починаючи приблизно з другого тижня після народження.

Світ домашніх улюбленців у 2025 — більше тепла, більше любові.