Що робити, якщо собака свербить, але бліх немає?

Якщо собака свербить, дбайливий господар одразу почне уважно оглядати вихованця — раптом на його тілі з’явилися небажані гості — блохи. Але часом і профілактичні обробки проводяться регулярно, і слідів паразитів на тілі тварини немає — собака мало не до крові роздирає все тіло. В чому причина?

Коли починати турбуватися?

Кожен собака періодично свербить (чухається) — це природно, і, якщо вихованець добре спить, не втратив апетит і колишню рухову активність, не варто звертати уваги на періодичні чухання. Інша справа — якщо собака свербить (чухається) постійно, а бліх немає, якщо він відмовляється від їжі, потьмянів погляд і з’явилися інші ознаки нездоров’я. Настав час звертатися до ветеринара, і зволікати з цим не можна. Сверблячку у собаки можуть викликати різні причини.

Сверблячка дратує вихованця, і він починає активно свербіти (чухатись), при цьому шкіра запалюється, а гострі пазурі можуть поранити її, і тоді в організм тварини через розчіси і мікроранки відкриється доступ для хвороботворних мікроорганізмів. Без лікування ураження шкіри охоплюють дедалі більші ділянки, на них випадає шерсть, розчіси стають болючими. В результаті життя вихованця стає нестерпним.

Що викликає свербіж у собаки?

Найперше, що починають підозрювати господарі у вихованця, — це наявність бліх, кліщів, комах-паразитів, що живуть на тілі тварин і живляться його кров’ю. Потрапивши на тіло собаки, комахи починають кусатися, що спричиняє свербіж. Собака свербить, вилизує, а іноді навіть гризе себе, намагаючись позбутися дискомфорту, який викликають укуси зовнішніх паразитів.

Блохи та кліщі.

У присутності бліх, кліщів на тілі тварини є інша небезпека: комахи часто є переносниками небезпечних захворювань. Серед них:

• піроплазмоз;
• анаплазмоз;
• хвороба Лайма (бореліоз);
• дипілідіоз та ін.

Піроплазмоз — сезонне захворювання, яке може закінчитися загибеллю тварини, якщо терміново не розпочати лікування. Переносниками збудника — бабезій — є іксодові кліщі. З настанням теплої погоди навесні вони активізуються та нападають на тварин, другий сплеск захворюваності зазвичай відзначається восени.

Небезпека піроплазмозу полягає в тому, що, розмножуючись, бабезії руйнують еритроцити. Вміст загиблих кров’яних клітин із кровотоком поширюється організмом, викликаючи анемію, сильну інтоксикацію. Патологія вражає печінку та нирки, порушення серцевої діяльності — виникають застійні явища, серцева недостатність, потім колапс, шок та летальний кінець.

Хвороба Лайма вражає суглоби тварини, що негативно впливає на серцево-судинну систему. Збудники захворювання — мікроскопічні паразити, переносником яких є іксодовий кліщ. Зі слиною при укусі кліща хвороботворні мікроорганізми потрапляють у кров собаки. Небезпека захворювання в тому, що воно передається і людині, якщо випадково розчавити інфікованого кліща, знімаючи його з собаки.

Сверблячка і запалення шкіри можуть бути симптомами саркоптозу — захворювання, викликаного мікроскопічним кліщем, який селиться під шкірою, при своєму пересуванні по тілу тварини, він ушкоджує нервові закінчення, що викликає сильний свербіж, випадання шерсті. На шкірі помітні численні садна та гнійнички, а собака постійно розчісує себе, збільшуючи ризик проникнення в організм хвороботворних мікробів. Без лікування тварина може загинути від виснаження та анемії.

Зараження вушним кліщем викликає захворювання відодектозу. Виявляється свербінням і розчесами біля вух. У вушних раковинах під час огляду тварини можна спостерігати щільні коричневі скоринки. Ветеринар після встановлення типу паразита призначить вушні краплі, для регулярної обробки вух, щоб прибрати сліди життєдіяльності кліща.

Важливо! Деякі коростяні кліщі можуть викликати захворювання у людей, хоч і не здатні жити і розмножуватися на шкірі людини. Але відчуття при корості неприємні, а лікування знадобиться тривале.

Неінфекційні ураження шкіри.

Патології можуть бути вродженими або розвинутися внаслідок впливу різних факторів навколишнього середовища, особливостей годівлі та місця утримання. Захворювання шкіри неінфекційного характеру не передаються від однієї тварини до іншої при безпосередньому контакті та через предмети догляду.

Похибки харчування.

Незбалансований раціон собаки може вплинути на її зовнішній вигляд. Нестача вітамінів і мікроелементів, інших поживних речовин може спричинити проблеми зі шкірою — лущення та свербіж, потьмяніння шерсті, облисіння, висипання на тілі. Причиною патології може бути і часта зміна корму — оскільки виробники дотримуються своєї рецептури і використовують різні комбінації та пропорції поживних речовин.

Підбір ветеринаром збалансованого раціону з урахуванням віку, загального стану здоров’я та індивідуальних потреб собаки допоможе нормалізувати стан шкіри та шерстного покриву. Для зниження негативних проявів — сверблячки, висипань на тілі — ветеринар може призначити засоби симптоматичної терапії.

Алергічні реакції.

Алергія найчастіше супроводжується подразненням шкіри, кропив’янкою та свербінням шкіри. Це захворювання може спостерігатися у собак незалежно від віку, статі та породи, але деякі тварини мають до нього генетичну схильність. До них відносяться лабрадори, французькі бульдоги, вест-хайленд-уайт-тер’єри та ін.). Причин, що викликають алергію у собак, безліч:

• слина та продукти життєдіяльності бліх, кліщів та інших зовнішніх паразитів;
• неякісні промислові корми;
• деякі продукти харчування;
• лікарські засоби;
• хімічні речовини, у тому числі які містяться в косметичних засобах для догляду за тваринами, реагенти, якими посипаються доріжки у парку та дворах, засоби побутової хімії, що застосовуються при під час прибирання приміщень тощо.

Атопічний дерматит.

Це різновид алергії, що проявляється у реакції подразнення на речовини, що містяться у навколишньому середовищі. Складність діагностування та лікування полягає в тому, що встановити, а потім виключити конкретний алерген неможливо. Хронічне захворювання шкіри може проявлятися при контакті тварини з пилком рослин і квітів, найдрібнішими частинками пилу, мікроспорами плісняви, що містяться в повітрі. Атопічний дерматит не лікується — зменшити свербіж допоможуть лікарські препарати, які призначить ветеринар.

На шкіру вихованця може впливати навіть сонце. У деяких тварин спостерігається підвищена чутливість до сонця — фотодерматоз, який проявляється запальним процесом на шкірі. Таким тваринам рекомендується уникати тривалих прогулянок вдень під час максимальної активності сонця.

Стрес.

Коли тварина занадто сильно хвилюється — вона починає нервово свербіти. Подібна реакція організму й у людини. У собак буває чимало приводів для стресу — це тривала відсутність господаря, і переїзд на нове місце або візит до грумера, ветеринара. Деякі тварини настільки чутливі, що бояться гучних звуків — грози, пострілів, звуку феєрверку і навіть просто дверей, що гучно грюкнули.

Одні собаки починають голосно гавкати, інші виявляють агресію, треті намагаються сховатися від шуму, а четверті впадають у ступор і нервово сверблять. Ветеринари рекомендують давати вихованцю спеціальні заспокійливі препарати, щоб знизити тривожність, після чого піде на спад і нервове чухання.

Шкірні інфекції.

Причиною сильної сверблячки може бути бактеріальні чи грибкові ураження шкіри, деякі хронічні патології внутрішніх органів, серед яких — цукровий діабет, хронічна ниркова недостатність, патології печінки. У разі виявлення шкірних інфекцій, необхідно провести повне обстеження тварини у ветеринара, щоб встановити точний діагноз. Симптоматичне лікування допоможе зменшити дискомфорт, але не усуне його причину.

Серед грибкових захворювань шкіри у собак ветеринари часто діагностують:

• дерматофітоз. Супроводжується запальним процесом на шкірі, появою почервоніння, лущення шкіри. На окремих ділянках тіла рясно випадає шерсть. Без лікування запальні процеси поширюються далі по тілу. Патологія супроводжується свербінням та викликає у тварини дискомфорт;
• Маласезіозний дерматит — вторинна патологія, яку викликають ендокринні захворювання. Виявляється сезонно — в осінньо-весняні періоди при підвищеній вологості повітря. Локалізується грибок в області вух та на мордочці тварини, у пахвинних складках на тілі.

Важливо! Для лікування грибкових захворювань шкіри у домашніх вихованців лікарі призначають протигрибкові мазі. Самолікування заборонено — тим більше не можна використовувати препарати, призначені для лікування людей.

Сверблячка — частий симптом багатьох як шкірних захворювань, так й патологій внутрішніх органів в домашніх тварин. Якщо у собаки бліх немає, і ви регулярно проводите антипаразитарну обробку вихованця, а він при цьому частіше звичайного почав свербіти, слід звернутися до ветеринарної клініки. Не за кожної хвороби відразу виявляються характерні симптоми, і свербіж може стати першим «дзвіночком». А чим раніше встановити хворобу та почати її лікувати — тим більші шанси на успішне зцілення.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.